Мельничук Святослав Васильович

Святослав Мельничук
Мельничук Святослав Васильович на святкуванні власного 90-річчя
Ім'я при народженні:	Святослав Васильович Мельничук
Дата народження:	13 вересня 1926(1926-09-13)
Місце народження:	Суховерхів, Румунія (нині Кіцманська міська громада, Вижницький район, Чернівецька область)
Дата смерті:	6 червня 2019(2019-06-06) (92 роки)
Місце смерті:	м. Чернівці
Громадянство:	Румунське королівство  СРСР  Україна
Національність	українець
Професія	співак композитор диригент педагог
Колективи	«Гомін Буковини»
Нагороди
Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича

Святослав Васильович Мельничук (нар. 13 вересня 1926, с. Суховерхів, Румунія, нині Кіцманська міська громада, Вижницький район, Чернівецька область — 6 червня 2019, м. Чернівці) — український громадсько-культурний діяч, вояк УПА, засновник та диригент хору «Гомін Буковини», співзасновник товариства Просвіта ім. Т. Шевченка, засновник і голова братства ОУН-УПА на Буковині^[1][2][3].

Святослав Мельничук народився 13 вересня 1926 року в селі Суховерхів тоді Румунії, тепер Кіцманського району Чернівецької області. Батько був священиком, який брав участь в перших визвольних змаганнях в лавах УНР^[1]. Навчався у гімназіях міст Кіцмань і Чернівці.

У жовтні 1940 батьки переїхали на Холмщину. Навчався в українській гімназії в м. Сокаль. У 1944 вступив до Української Повстанської Армії (УПА), з вояками пройшов з Хомщини до Буковини. 3 березня 1945 був поранений і арештований. 28 вересня 1945 військовий трибунал НКВС Чернівецької області засудив на 20 років ув'язнення. Перебував у таборах Воркути. У 1956 повернувся на Буковину. Навчався у Чернівецькому музичному училищі, звідки був відрахований, диплом отримав пізніше у Кишиневі.

Помер 6 червня 2019 року в м. Чернівці. Похований на Руському цвинтарі в Чернівцях^[4].

У 1961-1969 роках викладав музику і співи у Чернівецькій СШ № 33, 1969-1986 — музичному культосвітньому училищі Чернівців. Для хору «Гомін Буковини» написав обробки пісень на слова Тараса Шевченка: «За байраком байрак…», «Розрита могила», «По діброві вітер віє»; народних: «Закувала зозуленька», «Світи, світи місяченьку», «Гей, там далеко на Волині»; колядок: «Бог предвічний народився», «Нова радість стала», «Тиха ніч».

• Член правління Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства української мови «Просвіта» ім. Тараса Шевченка;
• Член обласної ради Братства святого апостола Андрія Первозванного;
• Член обласного Товариства політв'язнів та репресованих;
• Член правління Товариства «Український Народний Дім в Чернівцях».

• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня^[5];
• Медаль «Будівничий України»;
• Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича;
• Почесна грамота Чернівецької обласної ради^[6].

• Олег Сенчик: «Довга пісня Святослава Мельничука, або щемлива душа рідного народу» // Буковинське віче. — 1996, 27 листопада.
• Святослав Мельничук // Іванюк М. «Літературно-мистецька Вижниччина» / Михайло Іванюк. — Вижниця, 2001. — С. 121—122.
• Святослав Мельничук // «Літературно-мистецька Кіцманщина: путівник» / Ростислав Дуб. — Чернівці, 2003. — С. 32.
• Мельничук Святослав Васильович // «Просвітяни Буковини — будівничі України». — Чернівці, 2014. — С. 43-44.

• З нагоди 90-річчя від дня народження Святослава Мельничука [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.]
• РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 325/2008-рп: Про призначення довічних державних іменних стипендій громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.].