Меморіал українським січовим стрільцям на горі Маківка

Меморіальний військовий цвинтар українських січових стрільців — відбудований у 1998–1999 роках на честь героїв, що полягли у квітні-травні 1915 р. під час Першої Світової війни у битві з військами Царської Росії^[1] на г. Маківка. Було встановлено 50 хрестів на могилах січовиків та один пам'ятник на честь тих січовиків, котрих ідентифікувати не вдалось.

Меморіал полеглим в цих боях УСС знаходиться неподалік вершини гори Маківки, на її південних схилах.

4 травня 1915 року, закінчився бій за гору Маківка, який тривав майже тиждень — перший великий бій Українських січових стрільців.

Проти українських воїнів виступали війська імперської Росії. Ціною величезних втрат росіяни все ж змогли опанувати гору, але бій їх виснажив і вже дуже скоро, під натиском противника, імператорські війська відступили далеко на схід.

У 1920-х роках члени УВО, а згодом ОУН започаткували встановлення хрестів полеглим за волю України поблизу центральної вершини Маківки. У 1930-х українська молодь розпочала масові паломництва на «горбочок» на Маківці. Щорічно, в першу неділю серпня до1939 р. тут відбувалося поминальне богослужіння, на яке приходили сотні і тисячі людей з цілої Галичини.

На тім майже 1000 метровім шпилі між Тухлею і Головецьком висипали могили 34 юнакам–героям. Ці могили це наш перший військовий цвинтар. На Маківці повинен станути величавий пам'ятник, гідний жертви героїв, що там спочивають, а сама Маківка повинна стати прощею для земляків–патріотів. Поки що Філія Т–ва Охорони Воєнних Могил у Сколім, на спілку з матірнім Т–во–м, помістять у церкві в Грабівці Скільськім (сільці біля підніжжя Маківки) пам’ятну металеву таблицю з іменами похованих на Маківці УСС[2]

На кінець 1980-х, як свідчить організатор спорудження меморіалу Микола Клепуц, «… могили майже зникли між кущами, заросли травою, поміж них повиростали смереки, хрести похилились, деякі поламались, огорожі теж не було».^[3]

У 1989 активісти Львівського "Товариства Лева" позрубували старі смереки, за допомоги старих жителів сіл Головецько та Пшонець визначили місця поховань, зробили огорожу, поставили на могилах хрести. Активну участь у цій роботі брав житель села Пшонець Василь Ярема, який потім брав участь у спорудженні меморіалу і згодом був його сторожем.

Народний художник України Євген Безніско писав: «У 1994 р. до нас звернувся представник Сколівської райдержадміністрації п. Клепуц Микола Дмитрович з пропозицією впорядкувати захоронення січових Стрільців на г. Маківка… »^[4][5]

У 1998—1999 цвинтар Січових Стрільців було відбудовано: встановили 50 хрестів на могилах січовиків та один пам'ятник на честь тих січовиків, яких ідентифікувати не вдалося. Меморіальний цвинтар на Маківці був відкритий 1 серпня 1999. Художники: батько й син Євген і Ярема Безніски, архітектор Василь Каменщик.

В ході підготовки до 100-річчя боїв на Маківці виконано реконструкцію меморіалу. Усі 50 бетонних надгробків і хрестів замінили на суцільні кам'яні з білого пісковика. Виконав роботу каменяр, скульптор Степан Янів.

На Пантеоні поховані:

1. Микола Клепуц. Спогади про спорудження Меморіалу УСС на горі Маківка та усипальниці князя Святослава біля м. Сколе / М. Клепуц. — Дрогобич, 2018. — С. 48. ISBN 978-617-642-364-5