Меніпп Гадарський

Меніпп Гадарський
Картина «Меніпп» авторства Веласкеса в Музеї Прадо, Мадрид
Народження	300 до н. е.  Гадара, Келесирія, (сучасний Умм-Кайс, Йорданія)
Смерть	260 до н. е.  Фіви[d], Беотійський союз  повішення
Знання мов	давньогрецька мова
Діяльність	поет, письменник, комік
Літературний напрям	кініки
Вчителі	Кратет Фіванський[1]
Історичний період	елліністичний період
Соціальний прошарок	раб
Меніпп Гадарський у Вікісховищі

Меніпп Гадарський (грец. Μένιππος ὁ Γαδαρεύς; жив у III ст. до н. е.) — філософ-кінік та сатирик, на честь якого названі сатиричні жанри «меніппова сатира» та «меніппея». Його праці, жодна з яких не зберіглася, мали важливий вплив на Варрона та Лукіана, який називав Меніппа разом з Антисфеном, Діогеном та Кратетом одним з найвизначніших кініків.

Про життя Меніппа зберіглося мало подробиць. Він був фінікійцем^[2] з грецького міста Гадара^[3] в Келесирії (сучасна Йорданія)^[4][5]. Античні джерела погоджуються на тому, що він був рабом, який служив громадянину з Понту, але певним чином отримав свободу і переїхав до Фів. Діоген Лаертський згадує сумнівну ^[6] історію, згідно з якою Меніпп накопичив статки як лихвар, втратив їх та вкоротив собі віку^[7].

Меніпп писав сумішшю прози та віршів, проте всі його твори є втраченими. Відомо, що в своїх працях він порушував серйозні питання в дусі глузування, і особливо захоплювався нападами на епікурейців та стоїків. Страбон і Стефан Візантійський називали його «серйозно-комічним» (грец. σπουδογέλοιος, spoudogeloios).

Твори Меніппа справили значний вплив на пізнішу літературу, тому сатиричні жанри «меніппова сатира» та «меніппея» були названі на його честь. Зберіглися деякі фрагменти з твору «Saturae Menippeae» авторства Варрона, які були написані, імітуючи стиль Меніппа^[8]. Один з діалогів, приписаних Лукіяну, його наслідувачу, називається Меніпп, але оскільки підзаголовок («Оракул мертвих») схожий на твір, приписаний Меніппу Діогеном Лаертським, було висловлено припущення, що це є відсилкою до твору «Некромантія».

До того ж, Афіней згадує праці, що називаються «Симпозіум»^[9] та «Аркесілай»^[10], а Діоген Лаертський також згадує «Продаж Діогена» ( грец. Διογένους Πράσει)^[11] авторства Меніппа, що, ймовірно, є основним джерелом історії про те, як Діоген Сінопський начебто був захоплений піратами та проданий у рабство.