Метод застиглих дзеркальних зображень

Ме́тод засти́глих дзерка́льних зобра́жень (або метод заморожених зображень) є узагальненням методу дзеркальних зображень, який використовується в магнітостатиці, що поширюється на надпровідники II-го роду з сильним пінінгом ^[1]. Метод допомагає розрахувати та візуалізувати розподіл магнітного поля, згенерованого магнітом (чи системою магнітів та струмів) та струмом наведеним на поверхні ідеально жорсткого надпровідника.

У найпростішому випадку магнітного диполя над пласкою бескінечною поверхнею ідеально жорсткого надпровідника (Рис. 1), сумарне магніне поле від диполя, що його було переміщено з початкового положення (при якому надпровідник було переведено у надпровідний стан) до кінцевого положення, та екранівних струмів на поверхні надпровідника є еквівалентним полю трьох магнітних диполів: самого магніту (1), його дзеркального зображення відносно поверхні надпровідника (3), положення якого змінюється відповідно до положення магніту, та застиглого (вмороженого) зображення (2), що є дзеркальним до початкового положення магніту, але зі зворотнім магнітним моментом.

Цей метод добре працює для масивних високотемпературних надпровідників (ВТНП)^[1], яким притаманні сильний пінінг та висока густина критичного струму, та виявився корисним для розрахунків надпровідних магнітних підшипників^[2] та накопичувачів енергії^[3], поїздів на магнітній подушці (MAGLEV) ^[2] та інших левітаційних систем.