Миклашевський Степан Михайлович

Степан Миклашевський
Степан Миклашевський
Народився	невідомо
Помер	бл. 1750
Титул	шляхтич
Посада	стародубський наказний полковник
Конфесія	православ'я
Рід	Миклашевські
Батько	Михайло Миклашевський
У шлюбі з	Ірина Марківна Маркович
Діти	3 сини і 2 доньки
	Герб;
	; ; ;

Андрі́й Миха́йлович Миклаше́вський (д/н — пом. бл. 1750) — український державний і військовий діяч часів Гетьманщини.

Життєпис

Походив зі впливового шляхетсько-старшинського роду Миклашевських. Другий син Михайла Миклашевського, стародубського полковника. Стосовно прізвища матері існують дискусії. 1706 року втратив батька, що загинув під Несвіжем.

Ймовірно, 1709 року брав участь у Полтавській битві разом зі старшим братом Андрієм. На початку 1710-х років стає значним військовим товаришем. Під час Сулацького походу 1726 року був командиром над бунчуковими товаришами в Астрахані. 1727 році оженився з представницею роду Марковичів.

Саме в його будинку в Глухові 7 (18 — за новим стилем) квітня 1730 року починає діяти театральна трупа. Саме про цю дату є свідчення у «Денних записках» Якова Марковича, який у щоденникових записах за 7 квітня 1730 року писав: «У Миклашевського інспектор з дітьми виправляли комедію»^[1]^[2]^[3].

У перші роки російсько-турецької війни 1735—1739 років був наказним полковником стародубським. 1736 року стає бунчуковим товаришем (до 1748 року). У 1739 році перебував в комісії Ніжинського полку з виявленню підсусідків, які ухилялися від загальнонародних повинностей.

1743 року Степан Миклашевський перебирається до Ніжинського полку, де займається переважно накопиченням статків та земель.

1746 рік Матеріали політичних процесів: справа про українського козачого отамана С. Миклашевського 1746 рік. (Російський державний архів стародавніх актів (РДАДА) Фонд 7 Опис *1-3 Справа *)

1748 року повертається до Стародубського полку.

Майно

Володів будинком в Глухові (нині - пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 340-См), яка розташована в історичному середмісті цього міста на розі провулків Поштового та Спартака^[4]. Крім того, він володів заміським будинком на Севському тракті Глухова. У 1732 році в ньому квартирував генеральний суддя Богдан Пасека^[5]. Також володів с. Кочерги і Дорошівка Воронізької сотні, посполитими та підсусідками у с. Кочергах 26 хатами, у с. Зазерках 24 двори, в сл. Калашинівці 7 дворів, мав посполитих 5 дворів і 3 підсусідських у с. Некрасівці Глухівської сотні, двір приїжджий у Батурині. Написав заповіт 11 лютого 1750 року. Невдовзі після цього помер.

Родина

Дружина — Ірина Марківна Маркович.

Діти:

Іван (д/н—1785), колезький асесор
Петро, бунчуковий товариш
Михайло (1731—1776), бунчуковий товариш
Марія, дружина: 1) Василя Гудовича, генерального підскарбія; 2) Андрія Занковського, колезького асесора
Уляна, дружина Василя Кулябки, полкового обозного лубенського

Примітки

↑ Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича / Изд. Александра Марковича. Часть первая. М.: Тип. В. Готье, 1859. С. 349.
↑ Дневник генерального подскарбия Якова Марковича/ 1730—1734 / Изд. «Киевской Старины», под ред. Ал. Лазаревского. Часть третья. К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1897. С.18.
↑ Театр начинался в Глухове [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
↑ ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 1501, арк. 2
↑ ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 4254, арк. 3

Джерела

Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с.