Миклухо-Маклай (фільм)
«Миклухо-Маклай» — радянський історико-біографічний фільм 1947 року режисера Олександра Разумного знятий на Московській кіностудії науково-популярних фільмів[1]. СюжетФільм знятий на основі літературної версії подій з життя відомого російського етнографа, антрополога, біолога і мандрівника, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії і Океанії. 1869 року Микола Миколайович Миклухо-Маклай робить повідомлення в Географічному товаристві про необхідність вивчення корінного населення островів Океанії. Рада товариства вирішує підтримати його починання і, після отримання невеликих коштів, вчений на військовому кораблі «Вітязь» вирушає в Нову Гвінею. Не бажаючи нав'язувати свою присутність мешканцям села, що знаходиться на березі, Микола Миколайович селиться на віддалі, в будинку, побудованому для нього матросами з «Вітязя». Відтепер його мета — зрозуміти навколишнє. Тубільці острова вміли будувати прекрасні плоти. Фігури на пірогах, на деревах, на щитах являли собою не що інше, як перший прояв ідеографічної писемності. Вражала спритність, з якою тубільці виконували різні роботи, хоча велися вони примітивними знаряддями праці. Всі спостереження Миклухо-Маклай акуратно заносив в особливий зошит, який вів з першого дня свого перебування на острові. Від незвичних і важких умов життя в тропічному лісі Микола Миколайович серйозно захворів. Не менш важко було і його супутникам. Першим, від гарячки, помер темношкірий підліток, потім — білий слуга Томсон, який перед смертю встиг зізнатися, що шпигував за російськими вченими за дорученням доктора Брандлера. Після багаторічної відсутності Миклухо-Маклай повертається в Сідней. Його вірною супутницею і помічником в науковій роботі стає Маргарита Робертсон, на якій він одружився після семирічної розлуки. Проникнення в Нову Гвінею «Німецької асоціації у Південних морях» і активна участь її представника доктора Брандлера змусило Миклухо-Маклая зайняти жорстку позицію. Йому належить важка боротьба за визнання його точки зору, що сформувалася в ході роботи з матеріалом, які накопичилися за довгі роки подорожей. У ролях
В епізодах: Знімальна група
КритикаФільм в австралійській пресі, зокрема сини Миклухи-Маклая — Олександр і Володимир, назвали пародією та чистою пропагандою[2]. Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia