Мирович Василь Якович
Василь Якович Мирович (рос. Мирович Василий Яковлевич; нар. близько 1739–1740 в Тобольську — пом. 15 вересня 1764, Санкт-Петербург) — підпоручик 25-го Смоленського піхотного полку, збіднілий нащадок колись-то знатного українського козацько-старшинського роду, який у липні 1764 року здійснив спробу державного перевороту, намагаючись звільнити ув'язненого в Шліссельбурзькій фортеці Івана Антоновича, колишнього імператора, та посадити його на російський трон замість Катерини II. Затія кінчилась смертю в'язня, оскільки тюремна сторожа мала таємний і суворий припис іще Єлизавети Петрівни вбити Івана в разі втечі. Самого Мировича згодом прилюдно обезголовили. ЖиттєписПоходженняДід Василя, Федір Іванович, був генеральним бунчужним в гетьмана Івана Мазепи й залишивсь з ним до кінця, а відтак емігрував. Його діти Петро та Яків з матір'ю Ганною Полуботок жили до 1723 р. у сім'ї дядька, пізніше в Санкт-Петербурзі, а по його смерті — «на наемных разных квартерах». Пів року вчились в академії, але через скруту покинули навчання. Згодом Яків став секретарем графа Антонія Потоцького, литовського посла в Росії. Разом з ним він їздив 1731 р. до Польщі, де навідав батька. В 1735 р. Я. Мировича призначили воєводою в Кузнецьку Сибірської губернії[1]. «Шлиссельбургская нелепа»У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини II і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI. СтратаМировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі. У літературі
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia