Мироненко Микола Сергійович

Микола Мироненко
Мироненко Микола Сергійович
Микола Мироненко; Мироненко Микола Сергійович
Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження	30 листопада 1999; с. Олександропіль, Синельниківський район, Дніпропетровська область, Україна
Смерть	21 червня 2024 (24 роки); с. Роботине, Запорізька область, Україна; (Загинув смертю хоробрих у бою)
Національність	українець
Alma Mater	Національний університет «Одеська політехніка»
Псевдо	«Мирон»
Військова служба
Роки служби	2019—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Омега»
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Битва за Роботине;
Нагороди та відзнаки
	Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»

Микола Сергійович Мироненко (нар. 30 листопада 1999(19991130), с. Олександропіль, Синельниківський район, Дніпропетровська область — пом. 21 червня 2024, с. Роботине, Запорізька область) — український військовослужбовець, молодший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну. Герой України (2025, посмертно).

Життєпис

Народився 30 листопада 1999 року у селі Олександропіль Брагинівської громади Дніпропетровської області^[1].

2000 року родина переїхала до міста Родинське на Донеччині, де Микола закінчив школу. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Одеська політехніка».

З 2019-го проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів виконував бойові завдання в складі груп спецпризначення «Донбас» та «Омега». Брав участь у бойових діях на території Харківської, Донецької, Луганської та Запорізької області.

Загинув 21 червня 2024 року в районі села Роботине Запорізької області.

Нагороди

звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[2];
орден «За мужність» III ступеня(26 лютого 2025, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[3];
Відзнака Головнокомандувача ЗСУ — почесний нагрудний знак «Срібний хрест»;
Відзнака Президента України «За оборону України»;
Відомча відзнака «Вогнепальна зброя»;
Нагрудний знак НГУ «За доблесну службу» (14 листопада 2022).