Мирослав Лозовський

Мирослав Лозовський
Народився	10 липня 1973(1973-07-10)  Мінськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[2]
Помер	16 травня 2023(2023-05-16)[1] (49 років)  Бахму́т, Донецька область, Україна[1][2]
Країна	Білорусь
Діяльність	політик
Alma mater	Білоруський національний технічний університет[1]
Знання мов	білоруська
Заклад	Knihazbord
Членство	Білоруське об’єднання військових і Білий легіон
Нагороди

Мирослав Лозовський (біл. Міраслаў Лазоўскі; 10 липня 1973, Мінськ, БРСР — 16 травня 2023, Бахмут, Україна) — білоруський громадсько-політичний діяч, один із лідерів «Білого легіону».

Мати родом із Случчини, батько — із села Гаї на Могильовщині.

У 1995 році вступив до «Білоруського союзу військових», згодом став одним із засновників «Білого легіону». У 2006 році брав участь у президентських виборах у складі команди Олександра Козуліна.

У березні 2000 року він був першим засудженим за статтею 167.10 КоАП Білорусі («діяльність від імені незареєстрованих або перезареєстрованих політичних партій, профспілок або інших громадських об'єднань»).

Лозовського затримали в липні 2008 року за підозрою в причетності до вибуху на День Незалежності 4 липня. У 2017 році його затримали у так званій «справі патріотів». Звільнений через кілька місяців. Того ж року, 8 вересня, він одружився зі Світланою^[3].

Працював інженером з матеріально-технічного забезпечення, потім у видавництві «Книгазбор». Разом з істориком Миколою Плавінським заснував книжкову серію «Білорусь у війнах»^[4].

У серії вийшли такі книги^[5]:

1. Мікалай Плавінскі. Бітва на Нямізе 3 сакавіка 1067 года. Серыя «Беларусь у войнах». — Мінск: Медысонт, 2015
2. Плавінскі М. А. Узбраенне беларускіх земляў Х-ХІІІ стагоддзяў. Мінск: Галіяфы, 2013
3. Дзмітрый Матвейчык. Паўстанне 1863—1864 гадоў у Беларусі: Нарыс баявых дзеянняў. — Мінск: Медысонт, 2013

Після протестів 2020 року переїхав до України та воював у Білоруському добровольчому загоні проти російських агресорів^[6]. Загинув під час боїв під Бахмутом.

• Заохочувальна відзнака ГУР МО «За мужність при виконанні спецзавдань» (№ 2845; 2 грудня 2022)
• Орден «За мужність» 3-го ступеня (Указ Президента України № 387 165; 14 червня 2023, посмертно)

• Медаль «За бойові заслуги» (№ 004; 9 березня 2023)^[8]
• Медаль «Честь і гідність» (№ 1; 9 червня 2023, посмертно)
• Орден Залізного Лицаря, лицарський хрест (25 червня 2023, посмертно)^[9]

• На честь Лозовського названа вулиця в Рівному^[10].
• 25 березня 2024 року в Національному музеї історії України було відкрито персональну виставку пам'яті Лозовського^[11].

• Персона. Міраслаў Лазоўскі: нацыяналізм — здаровая ідэалогія Telegraf.by
• Як рыхтавацца да вайны з Расеяй? Размова з У. Мацкевічам, Белсат, 2016 г.
• «Ідэя Х». Міраслаў Лазоўскі — Гутарка на «Эўрарадыё»
• Міраслаў Лазоўскі пра Курапаты — Відэа, 2019 г.
• Найноўшая гісторыя Беларусі: як ствараўся «Белы легіён». Фоты, відэа. — Наша Ніва, 01.07.2014
• «Генэрал Мыш» — фільм Альянса Расьсьледавальнікаў Беларусі пра Міраслава Лазоўскім
• Міраслаў Лазоўскі — лёс героя. Дакумэнтальны фільм рэж. Вольгі Воранавай, Беларусь, Белсат, 2023
• Добраахвотнік Урбановіч: «Апошняе, што пачуў ад Лазоўскага: „З Богам!“» — Радыё Свабода, 19.06.2023
• «Мяне адзінага выцягнулі з-пад завалаў у Бахмуце». Аповед беларускага добраахвотніка «Нёмана» — Зьміцер Панкавец, Радыё Свабода, 08.02.2024
• Такі мог быць і ў дружыне Рагвалода, і ў крылатых гусарах Хадкевіча". Пра загінулага Міраслава Лазоўскага ўспамінае пабрацім «Дуб» — Радыё Свабода, 01.06.2023
• «Мы 20 гадоў рыхтавалі будучую эліту сілавых структур». Сяргей Бульба — пра Міраслава Лазоўскага і іх працу за кадрам — Наша Ніва, 26.05.2023
• Белы легіён і расійскія фашысты, капітуляцыя Лукашэнкі, на вайне называлі Генералам | ЛАЗОЎСКІ