Мислюк Михайло Андрійович

Мислюк Михайло Андрійович
Народився	12 жовтня 1951(1951-10-12) (73 роки) с. Бишів Станіславської обл. (нині Івано-Франківська обл.)
Країна	Україна
Alma mater	Івано-Франківський інститут нафти і газу
Заклад	Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Миха́йло Андрі́йович Мислю́к (нар. 12 жовтня 1951 р., с. Бишів, Галицький район, Станіславська область, нині Івано-Франківська область) — український вчений, доктор технічних наук, професор кафедри буріння свердловин Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006)^[1][2].

Михайло Мислюк народився 12 жовтня 1951 року в селі Бишів Галицького району Станіславської області (нині Івано-Франківська область).

У 1972 році закінчив газонафтопромисловий факультет ІФІНГ за спеціальністю «Технологія і комплексна механізація розробки нафтових та газових родовищ».

З 1972 по 1975 роки Михайло Мислюк працював інженером в Українському відділі промислових випробувань Всесоюзного науково-дослідного інституту бурової техніки, де займався випробуванням нових конструкцій бурових доліт і технологій їх відробки.

Протягом 1975—1978 років навчався в аспірантурі при кафедрі буріння нафтових і газових свердловин Івано-Франківського інституту нафти і газу.

З 1978 року працює асистентом кафедри буріння нафтових і газових свердловин.

У 1980 році в Грозненському нафтовому інституті захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження деяких питань технології буріння свердловин у поглинаючих горизонтах».

З 1981 року — доцент кафедри буріння нафтових і газових свердловин.

У 1993 році у Івано-Франківському інституті нафти і газу захистив докторську дисертацію на тему «Вибір і прийняття технологічних рішень при бурінні свердловин в ускладнених умовах».

З 1993 року — професор кафедри буріння нафтових і газових свердловин.^[1][2][3][4]

Керівник наукової школи «Теоретичні основи прийняття технологічних рішень при бурінні свердловин в ускладнених умовах»^[5]. Підготував 12 кандидатів наук. Має понад 280 наукових праць, серед яких сім монографій, підручник, довідники (зокрема фундаментальний п'ятитомний довідник «Буріння свердловин», виданий спільно з І. Й. Рибчичем та Р. С. Яремійчуком), понад 50 винаходів, підтверджених авторськими свідоцтвами СРСР і патентами Росії та України.

На бурових підприємствах України та Росії впроваджено наступні розробки:

• методика обробки даних ротаційної віскозиметрії;
• стратегія і науково-методичні засади попередження ускладнень під час буріння свердловин в умовах невизначеності вихідної інформації про причини ускладнень і фізико-механічні властивості гірських порід;
• технології і технічні засоби для ліквідації прихватів колон труб;
• модель вибору раціональних технологічних рішень при розбурюванні зон з аномально високими пластовими тисками;
• технології відробки тришарошкових доліт при роторному бурінні;
• моделі прийняття технологічних рішень із гнучким вибором критерію оптимальності тощо.^[3][4]

• Заслужений працівник АТ «Укргазпром»;
• Почесний працівник ДК «Укргазвидобування»;
• Відмінник праці ДК «Укргазвидобування»
• Державна премія України в галузі науки і техніки за 2006 рік за «розробку і впровадження високоефективних технологій видобування та постачання газу для підвищення енергетичної безпеки держави»^[3][4]