Митьково-Качкарі

село Митьково-Качкарі
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Кальміуський район
Тер. громада	Новоазовська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14100070200020918
Облікова картка	Митьково-Качкарі
Основні дані
Населення	419
Поштовий індекс	87661
Телефонний код	+380 6296
Географічні дані
Географічні координати	47°10′19″ пн. ш. 37°57′14″ сх. д. / 47.17194° пн. ш. 37.95389° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	55 м
Відстань до; обласного центру	123 км
Відстань до; районного центру	14,1 км
Найближча залізнична станція	Сартана
Відстань до; залізничної станції	37,4 км
Місцева влада
Адреса ради	87660, Донецька область, Новоазовський район, с. Безіменне, вул. Радянська, 45
Сільський голова	Жук Сергій Іванович
Карта
	Митьково-Качкарі
	Митьково-Качкарі
Мапа

Митько́ве-Качкарі́ — село Новоазовської міської громади Кальміуського району Донецької області України. Відстань до райцентру становить близько 14 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Унаслідок військової агресії збройних формувань Росії з серпня 2014 р. Качкарське перебуває на тимчасово окупованій території.

Населення

Згідно з переписом населення УРСР, радянського, народного і соціалістичного Українського господарства 1989 року чисельність наявного населення села становила 420 осіб, з яких 202 чоловіки та 218 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 418 осіб.^[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	90,45 %
російська	9,55 %

Господарство

За радянської влади в селі існував колгосп «Дружба народів», серед напрямків діяльності якого були: тваринництво, рослинництво, зернові, садівництво і виноградарство. На початку XXI ст. відокремився агроцех № 5 Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (зернові, тваринництво), з 2011 року агроцех переданий у холдинг «Харвіст» (група СКМ Ріната Ахметова). Головний напрямок діяльності — зернові. В нинішній час закрита ферма великої рогатої худоби. Трудова зайнятість населення — сезонна. Головне джерело існування — виробництво домашніх господарств.

Торгівля представлена приватним магазином і їдальнею. В останній час зріс відтік молоді на заробітки і постійне місце проживання у міста. Село вимирає.

Культура, освіта і медицина

У 1920-30 рр. під час колективізації після організації колгоспу було відкрито клуб. В 1970-х роках було побудована нова будівля Палацу культури з кінозалом на 200 місць, бібліотекою і приміщенням для дозвілля.

Школа-семирічка (восьмирічка) теж була відкрита за часів радянської влади. Під час Німецько-радянської війни будівля школи була спалена нацистами, а потім після війни знову відбудована. В 2000—2011 роках будівля школи була заново відремонтована Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча. Шкільна котельня заново газифікована. В нинішній час це школа 1-2 ступені, яка знаходиться під загрозою закриття, як малокомплектна.

У 1960-80-тих рр. XX століття в селі працював колгоспний дитсадок, який після розпаду СРСР був закритий.

При радянській владі в селі працював фельдшерський пункт. Нова будівля фельдшерського пункту, будівництво якої почалося в 1980х роках залишилась недобудованою Нині медичну фельдшерську допомогу жителям села надає медсестра школи.

Транспортне сполучення

У 2012 році перервано існуюче з 1968 року постійне пряме автобусне сполучення з райцентрами Новоазовськ і Маріуполь по автодорозі E58 (Ростов-на-Дону — Одеса). З великими труднощами відбувається автобусне сполучення села автодорогою Т 0519 (Маріуполь — Тельманове (в зимовий час працює нерегулярно).