Михайло-Кароль Радзивілл

Михайло-Кароль Радзивілл
Mykolas Karolis Radvila
Народився	бл. 1614 Клецьк
Помер	1656
Підданство	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Національність	литвин
Діяльність	політик
Титул	князь
Посада	ординат
Конфесія	католицтво
Рід	Радзивілли
Батько	Ян-Ольбрахт Радзивілл
Мати	Лавінія Корецька
У шлюбі з	Ізабелла Катаржина Сапіга
Діти	2 сина
герб Труби

Михайло-Кароль Радзивілл (бл. 1614 — 1656) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Третій ординат на Клецьку. Відомий також як Михайло II Кароль Радзивілл.

Походив з литовського магнатського роду Радзивіллів, гілки Клецької. Другий син Ян-Ольбрахта Радзивілла, старости упитаського, і Лавінії Корецької. Народився близько 1614 року. У 1626 році помирає батько. Ще до того помер старший брат Ян-Владислав. Тому Миколай-Кароль успадкував Клецьку ординацію.

1644 року стає хорунжим великим литовським. 1645 році одружився з Ізабеллою Катаржиною з литовсько-білоруського магнатського роду Сапіг. Того ж року призначено крайчим великим литовським. 1646 року, після смерті тестя, отримує староство вовковиське, а потім староство чарнецьке. 1652 році видав привілей костелу Святої Трійці в Клецьку та подарував тому фольварок Яновичі. 1653 року стає підчашиєм великим литовським.

У 1655 році відмовився підкорятися шведському королю Карлу Х Густаву, очоливши партизанський загін, що діяв у західній частині великого князівства Литовського. Після захоплення та руйнування Клецька відступив на з'єднання з основним силами Речі Посполитої. Брав участь у військовій кампанії 1656 року проти шведів. Помер того ж року.

Дружина — Ізабелла Катаржина, донька Андрія-Станислава Сапіги, каштеляна віленського

Діти:

• Станислав-Казимир (1648—1690), маршалок великий литовський
• Михайло (1656-1672)

• Mykolas Karolis Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
• Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku spisy opracowali Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba, Kórnik 1994, s. 234.