Михайло Дзіковський
Миха́йло Дзіко́вський (пол. Michał Dzikowski; 21 листопада 1820 Перемишль — 3 лютого 1888 Перемишль) — український і польський видавець, редактор, орендар і власник друкарень у Перемишлі та Львові. Відомий виданнями «Зорі Галицької», Біблії, серії «Польська бібліотека» та іншими працями й творами польською, українською, церковнослов'янською, латинською та німецькою мовами. Життєпис.jpg) Михайло Дзіковський народився 21 листопада 1820 року в Перемишлі в родині пекаря Андрія (Анджея) Дзіковського та Анни Волинець[1]. У 1828—1835 роках він навчався в Перемишльській гімназії. Надалі вивчав і практикував друкарство в Єпископській друкарні, де в 1838—1844 роках працював друкарем. Згодом він залишив Перемишль і переїхав до Львова. З 1854 року Дзіковський підвищив кваліфікацію друкаря і став управителем друкарні Ставропігійського інституту. Зокрема, у 1855–1856 роках, під його керівництвом, прибуток друкарні зріс до 600 флоринів[2]. Для розширення продукції Дзіковський почав друкувати книжки польською мовою на додаток до українських творів[3]. У 1856 та 1857 роках він був видавцем першого українського літературно-наукового часопису «Зоря Галицка»[3]. Дзіковський взяв на себе зобов'язання усунути труднощі випусків, налагодити видавничі стосунки та забезпечити регулярний випуск і розсилку «Зорі». Від імені інституту було складене звернення до галицької громади. Натомість Микола Савчинський продовжував залишатися відповідальним редактором газети[4]. На посаді управителя він розширив контакти з польською громадою, яка фінансувала видання різної тематики. З накладом 1900 примірників Дзіковський опублікував працю Poczet szlachty galicyjskiej i bukowińskiej (укр. Список галицької та буковинської шляхти) у 1857 році. Як менеджер друкарні, він розширив тематику видань, друкуючи поезію, праці, присвячені сільському господарству, переклади французьких драм та інші твори[3]. 1 квітня 1856 року Дзіковський підписав свій перший договір оренди з Перемишльською греко-католицькою капітулою на шість років, до кінця березня 1862 року. Оренда становила 300 [[гульденів на рік, які він мав сплачувати раз на пів року. Окремі положення договору передбачали, що він зобов'язаний друкувати періодичне видання Перемишльської єпархії накладом у 700 примірників раз на два місяці. Дзіковський також мав за свій кошт ремонтувати й відшкодовувати пошкодження обладнання, а також надавати Управі 8 % знижку на всю продукцію. Управа знімала з себе відповідальність за всю опубліковану продукцію видавцем[5]. Перші його видання в Перемишлі були гумористичні — казки, сатири, фейлетони та інші твори. Дзіковський розширив продукцію до науково-популярних серій, календарів, економічних і сільськогосподарських праць[6]. Окремо він публікував українські твори латинським шрифтом[7]. Співпраця з ініціатором і редактором Казімежем Юзефом Туровським[pl] з грудня 1856 року[8] дозволила продовжити серію творів «Польська бібліотека» старопольських авторів, забезпечуючи наступні томи критичним апаратом на високому й доступному за ціною рівні. У результаті домовленості Туровського з Дзіковським було підготовлено 16 випусків «Бібліотеки» в рамках продовження серії, або «Перемишльської», від 105[9] до 120 випуску[10]. Наступні випуски серії вийшли в Кракові, куди Туровський переїхав на роботу[11]. Пізніше Дзіковський і Туровський невдало спробували започаткувати журнал Prawda, який зазнав краху через брак підписників[12]. У 1859—1865 роках Дзіковський реалізував великий проєкт видання Біблії Старого і Нового Заповітів церковнослов'янською мовою (Бїблїя сіріч книги священнаго писанїя). Видання містило 500 ксилографій і 9 гравюр на сталі. За основу була взята Біблія, видана в Почаївській лаврі 1798 року. У березні 1862 року він продовжив термін оренди друкарні до 1864, але у 1865 році умови стали невигідними для ведення справи, тому він відкрив власну друкарню[13]. Для свого підприємства він закупив нові шрифти, прес для розгладжування друкованого паперу та інші засоби на 2000 ринських золотих[14]. На цій друкарні виготовляли гравюри польською, українською та німецькою мовами.[15]. Окремо Дзіковський видавав накази Перемишльської ратуші, організаційні матеріали місцевих товариств і плакати[16]. Вражає те, що не лише греко-католицьке єпископство має власну друкарню, яку тепер здано в оренду євреям. Але в місті є ще один, (тепер Дзіковського) [...], який отримав популярність, коли видавництво Pisarzów Polskich Туровського почалася [...]. Сьогодні [ця друкарня] добре оснащена, але не дуже активна, хоча друкує досить дешево. Чим вона винна, що авторська посуха скрізь доходить до крайності?
Казімєж Гіртлер. «Нарис історії Перемишля», 1871 рік[17] Невдалі спроби переукласти договір оренди, а також відсутність постійних замовлень призвели до того, що його видання виходили малим накладом та обсягом. Приватна друкарня Дзіковського закрита 1873 року[18]. 1877 року він став редактором газети Przegląd Lwowski. Помер Михайло Дзіковський 12 лютого 1880 року бідним у притулку для літніх людей. Львівська газета «Діло» написала про нього оголошення з розпродажем його останніх видань[19]. Видання_t.1_008.jpeg) За життя видав понад 200 видань українською, польською, німецькою, латинською та церковнослов'янськими мовами. Серед них 148 видано у Перемишлі. Працю Poczet szlachty galicyjskiej i bukowińskiej перевидано в 1988 та 2001 роках. Найбільш важливими вважають[20][21]:
Примітки
Див. такожДжерела
|
||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
