Михайлівці (Словаччина)

обец
місто
Михайлівці; словац. Michalovce [?] ±к:нп, засновані 1244 ±к:нп, засновані 1244
герб	прапор
	Місто Михайлівці
	Основні дані
	48°45′27″ пн. ш. 21°55′06″ сх. д.H G O
Країна	Словаччина
Край	Кошицький
Окрес	Михайлівці → SPARQL ←
Столиця для	Михайлівці
Перша згадка	1244 (Myhal)
Засновано	1244
Статус	з 1867 року
Місцевості	Врбовец[d], Q1322797?, Страняни і Мочараниd
Географічна зона	Східно-Словацька низовина (північна частина[d]) (низовина, геоморфологічний регіон)
Водойма	Лаборець (річка)
Висота над р.м.	114 м
Площа	52,80 км²
Населення	35 310 (2024)
· густота	668,65 осіб/км²
Міста-побратими	Ярослав, Польща ; Вишков, Чехія ; Шаторальяуйхей, Угорщина ; Вільярреал, Іспанія ; Ужгород, Україна
Телефонний код	+421-056
Автомоб. ном.	MI
Поштовий індекс	07 101
	Місцева влада
Вебсторінка	michalovce.sk
Приматор	Вільям Захорчак; словац. Viliam Záhorčák
	Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS)	SK0427522279
OpenStreetMap	r2386541 ·R
GeoNames	724144
	Транспорт, відстані
Автошляхи	18, 19, 582, 3744
	До крайового центру
	До Братислави
— фізична	361 км
Карта
	Михайлівці (Словаччина) (Кошицький край)
Список пам'яток	Cultural heritage monuments in Michalovced
	Джерела:
	Vlastivedný slovník obcí na Slovensku. — Т. 2 K–R (2); Географічний словник Королівства Польського (VI); Єврейська енциклопедія, Брокгауз — Ефрон; ;
	Михайлівці у Вікісховищі

Миха́йлівці (словац. Michalovce, Міха́ловце) — місто, громада, адміністративний центр округу Михайлівці, Кошицький край, східна Словаччина.

Географія

На околицях Михайлівців знаходиться озеро Земплінська Ширава. Кадастрова площа громади — 52,81 км. Протікає канал Превлака (канал)^[8].

Історія

У IX столітті територія Земплінського краю входила до складу Великої Моравії, з тих часів збереглись залишки дороманської ротонди. У XIII ст. територія Земпліна входить до складу Угорського королівства. Перша згадка про Михайлівці датується 1244 роком, як про поселення Михаль. У 1867 році Михайлівці отримали статус міста і вони стали районним центром.

26 листопада 1944 до міста увійшли війська 4-го Українського фронту.

3 серпня 1962 р. тут помер сотник УГА Зенон Носковський, і був похований на місцевому цвинтарі^[9].

Населення

Статистика населення (10 років)^[10]
Рік:	1994.	2004.	2014.	2024.
Кількість осіб:	40 836	39 842	39 510	35 310
Різниця:		-2,43 %	-0,83 %	-10,63 %

Статистика населення^[10]
Рік:	2023.	2024.
Кількість осіб:	35 584	35 310
Різниця:		-0,77 %

Населення — 39 151 особа (за оцінкою на 31 грудня 2017 р.)

Релігія

Докладніше: Михалівська єпархія

Особливістю Михайлівців є те, що чверть населення є православними та греко-католиками.

Пам'ятки

Див. також: Культурна спадщина в Михайлівцях (Словаччина)^[d]

Палац (зараз Земплинський музей)
Залишки дороманської ротонди
Пам'ятник А.Добрянському (встановлений на пропозицію Олександра Волошиновича до 10-річчя Чехо-Словацької республіки)^[11]

Храми

Готичний римо-католицький костел св. Марії з 14 століття, перебудований у половині XVIII століття в стилі бароко, головний вівтар з 1720 року в стилі бароко перенесений з єзуїтського костела в Ужгороді в кінці XVIII століття,
Греко-католицький костел Різдва Пресвятої Богородиці з 1787 року в стилі бароко-класицизму, з 1963 року національна культурна пам'ятка,
Греко-католицький костел святого Архангела Михаїла в мікрорайоні Тополяни, з XVIII століття, у «візантійському стилі».
Греко-католицький костел зіслання Святого Духа з 1935 року в неовізантійському стилі, архітектор Володимир Січинський, належить редемптористам
Православний кафедральний собор святих рівноапостолів Кирила і Мефодія Михалівської єпархії, з XX століття, у «візантійському стилі».