Мозельська франконська мова

Мозельська франконська мова
Поширена в	Німеччина,  Люксембург,  Бельгія,  Франція,  Румунія і  Бразилія
Регіон	Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Лотарингія, Льєж
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Індоєвропейська Германські Західногерманські Іствеонські Західносередньонімецькі Середньофранконські Мозельська франконська
Склад	Люксембурзька
Офіційний статус
Коди мови

Мозельська франконська (нім. Moselfränkisch, люксемб. Muselfränkesch) це західно-центральнонімецька мова, яка входить до середньофранконської мовної зони. Люксембурзька мова є її невід'ємною складовою частиною. Мозельською франконською розмовляють у південній частині Рейнської області та вздовж течії річки Мозель, у Зігерланді Північного Рейну-Вестфалії, у західному Рейнланд-Пфальці та Саарі, Люксембурзі, на півдні німецькомовної спільноти Бельгії та в сусідньому французькому департаменті Мозель (в мунічипалітеті Буле-Мозель). Трансільванський саксонський діалект, яким розмовляють в Румунії, регіоні Трансільванія, з'явився в результаті еміграції «трансильванських саксів» між 1100 і 1300 роками, які переїжджали на ті території з земель де розмовляли мозельським франконським діалектом. У деяких сільських районах південної Бразилії розмовляють іншим різновидом мозельської франконської мови, який привезли німецькі мігранти 19 століття з регіону Гунсрюк у сучасній Німеччині.^[1][2]

Кородон між «діалектом» і «окремою мовою» є доситть розмитим.^[3]

В Лінгвасферному реєстрі^[4] міститься п'ять діалектів мозельської франконської мови (код 52-ACB-dc) із кодами від -dca до -dce:

• Трірський (земля Рейнланд-Пфальц, Люксембург, північний захід Саару)
• Айфельський (Люксембург, Німеччина: земля Рейнланд-Пфальц, південна частина Північного Рейну-Вестфалії Бельгія: Бурґ-Ройланд, Санкт-Віт)
• Нижньомозельський (Рейнланд-Пфальц)
• Західновестервальдський (Рейнланд-Пфальц)
• Зігерландський (південна частина Північного Рейну-Вестфалії, північно-східний Рейнланд-Пфальц)

Окрім вище перелічених до мозельської франконської мови відносять варіанти лотаринзької франконської, люксембурзької^[5][6] і трансільванського саксонського діалекту.

Деякі діалекти мозельської франконської мови стандардизувалися настільки, що їх можна вважати окремими мовами, особливо через обмежену розбірливість деяких діалектів для носіїв стандартної німецької мови:

• люксембурзька (Lëtzebuergesch)
• Лотаринзька франконська
• Трансильванський саксонський діалект
• Гунсрюк

Більшість носіїв люксембурзької мови багатомовні, вони вільно розмовляють стандартною німецькою та французькою мовами на додаток до люксембурзької.

1. Werner König^[de]: dtv-Atlas Deutsche Sprache. dtv-Verlag^[de], München (Munich) 2005; ISBN 3-423-03025-9 (німецька).
2. Documentação, Coordenadoria de. LEI Nº 16.987, DE 3 DE AGOSTO DE 2016. leis.alesc.sc.gov.br. Процитовано 11 квітня 2022.
3. Texto da Norma. 30 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 квітня 2022.
4. Ammon, Ulrich — Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt [Архівовано 2015-11-09 у Wayback Machine.] (de Gruyter Mouton; ISBN 978-3-11-019298-8)
5. Linguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430
6. http://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf^{[недоступне посилання з 01.01.2018]} «Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als „Lëtzebuerger Däitsch“ („Luxemburger Deutsch“) bezeichneten.»
7. The rise of the national sentiment (19th century). The Official Portal of the Grand Duchy of Luxembourg (англ.). Процитовано 1 грудня 2019 — через www.luxembourg.public.lu.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мозельська франконська мова