Молодший технік-лейтенант

Молодший технік-лейтенант
РСЧА СРСР

Нашивки

Радянські військові звання

Існування

1942/43-1971

Категорія звань

Молодший офіцерський (військово-інженерний) склад

Флот

Молодший лейтенант

Сухопутні війська/ВПС

Молодший лейтенант

Військово-інженерний склад сухопутних сил

Молодший інженер-лейтенант (1960-1971)

Військово-інженерний корабельний склад ВМС

Молодший інженер-лейтенант (1940-1971)

Молодший технік-лейтенант (від грец. techne — мистецтво, майстерність; і фр. lieu tenant — заступник, від lieu — місце і tenant — «посідає») — найнижче військове звання молодшого начальницького інженерного складу в Радянській армії з 1942 до 1971.

Еквівалентом звання серед командного складу було: у сухопутних силах та ВМС було звання молодший лейтенант. Серед військово-технічного складу РСЧФ відповідним званням у 1942—1971 роках було молодший інженер-лейтенант.

Молодший технік-лейтенант нижче за рангом ніж технік-лейтенант.

Історія використання

Введення 1942/43

У 1942 році у РСЧА та у ВМФ (некорабельний склад) вводяться нові військові звання для інженерно-технічного складу, більш наближені до загальновійськових. Замість звання молодший воєнтехнік вводиться звання молодший технік-лейтенант^[1].

Звання введене постановою ДКО СРСР:

від 22 січня 1942 № 1180сс «Питання військово-повітряних сил Червоної Армії» звання молодший технік-лейтенант інженерно-авіаційної служби;
від 4 квітня 1942 № 1528 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічному складу ВПС ВМФ» і наказом НК ВМФ від 10 квітня 1942 ті самі звання вводились в ВМФ СРСР;
від 3 березня 1942 № 1381 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічному складу артилерії Червоної Армії» і наказом військового комісаріату оборони СРСР №68 від 4 березня 1942 звання молодший технік-лейтенант інженерно-артилерійської служби.
від 7 березня 1942 № 1408 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічному складу автобронетанкових військ Червоної армії» і наказом військового комісаріату оборони СРСР № 71 від 8 березня 1942 вводилися звання інженерно-технічного складу, зокрема молодший технік-лейтенант інженерно-танкової служби.

Еквівалентом звання молодшого техніка-лейтенанта серед інженерно-технічного складу ВМС (корабельний склад) був «молодший інженер-лейтенант» (введено в 1940 році).

1960

Згідно з Уставом внутрішньої служби від 1960 року, відбулося розмежування військових звань офіцерів з вищою та середньою освітою. Офіцери з вищою військово-технічною (технічною) освітою встановлювалися нові звання (молодший інженер-лейтенант, інженер-лейтенант, старший інженер-лейтенант). Також підтверджувалися раніше існуючі ( інженер-капітан, інженер-майор та інші). Для офіцерів, які мали середню військово-технічну (технічну) освіту, залишалися попередні звання (молодший технік-лейтенант, технік-лейтенант, старший технік-лейтенант, капітан технічної служби і далі до полковника технічної служби ^[2]).

Скасування звання (1971)

Згідно указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 листопада 1971 року відбувається уніфікація військових звань. Серед іншого, змінам піддалися звання старших та молодших офіцерів, звання яких починалися зі слова «інженер-», а також «технік-» замінювалися на нові аналогічні, з додаванням «-інженер» наприкінці звання.

Внаслідок цього молодші інженери-лейтенанти, а також молодші техніки-лейтенанти стають молодшими лейтенантами-інженерами^[3].

Знаки розрізнення

Для даного звання на погонах, притаманних для молодших офіцерів (з одним просвітом), розміщувалося по одній малій п'ятипроменевій зірочці. Самі погони несли на собі технічну емблему.

Співвідношення

Див також

Примітки

↑ Ахромеев 1986:272—863.
↑ Ганичев 1989:90—144.
↑ Ганичев 1989:94—144.

Джерела

Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — 863 с. — 300 000 прим. (рос.)
Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — 1600 с. — 1 000 000 прим. (рос.)
Мурашев Г. А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с. іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
Военный энциклопедический словарь. Издание второе / Маршал Советского Союза С. Ф. Афромеев — председатель. — М. : Воениздат, 1986. — 863 с. — 150 000 прим. (рос.)
Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.