Монастир Ксиропотаму

Монастир Ксиропотаму
Монастир Ксиропотаму
Гора Афон
	Світова спадщина
	Монастир Ксиропотаму
	40°13′42″ пн. ш. 24°13′15″ сх. д. / 40.228417° пн. ш. 24.220889° сх. д.
Країна	Греція
Тип	змішаний
Критерії	i, ii, iv, v, vi, vii
Об'єкт №	454
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	1988 (12 сесія)
	Монастир Ксиропотаму у Вікісховищі

40°13′40.54″ пн. ш. 24°13′11.33″ сх. д. / 40.2279278° пн. ш. 24.2198139° сх. д. / 40.2279278; 24.2198139

Монастир Ксиропотаму (грец. Μονή Ξηροποτάμου) — грецький чоловічий православний монастир на Святій горі Афон, займає в святогірській ієрархії восьме місце. Розташований на західному схилі крутому береговому Айон-Орос, над пристанню Дафні.

Історія

За переказами заснування монастиря Ксиропотаму покладено в 5 столітті візантійською імператрицею Пульхерією, сестрою імператора Феодосія II. Нею споруджено храм на честь Сорока севастійських мучеників, про яких їй було видіння. У 7 і 8 століттях обитель Пульхерії спорожніла, але царевич Павло, з'явившись на Сухій протоці і заснувавши монастир, який носить його ім'я, звернувся до імператора Романа I із поданням про відновлення Ксиропотаму. Клопотання його імператор прийняв, але через три століття відновлений монастир зруйнував землетрус, вже у добу правління Михайла IX Палеолога, як стверджують афонські сказання — в покарання за прийняття унії з Римом.

Андронік II Палеолог знову відбудував усі будівлі, що і нині існують у Ксиропотаму, втім раз постраждалі в 16 столітті від пожежі та відбудовані султаном Селімом I за власний кошт. Згідно з легендою, яку доводить султанська грамота від 9 березня 1520 року, що зберігається в слов'янському перекладі в обителі Ксиропотаму — султан мав у сні видіння 40 севастійських мучеників, що звеліли відновити монастир Ксиропотаму на знак подяки Богові за допомогу, надану туркам під час підкорення Єгипту. Після того Ксиропотаму прикрашали вже волоські господарі.

Реліквії

Серед найцінніших реліквій монастиря:

часточки Животворящого хреста — дар імператора Романа I, за хрисовулом від лютого 1034 року;
хрест — дар Пульхерії, із частками мощей 40 мучеників, її ж чаша з яшми;
ікона святого Димитрія Солунського, яка нібито перебувала до 1453 року в Софійському соборі в Константинополі, різьблена із зеленого мармуру, із написом, в якій згадані імена імператорів Романа I та Андроніка II.
святі мощі: кістки рук святого Ігнатія Богоносця, Григорія Богослова та ніг святого Василя Великого, Григорія — просвітителя Вірменії, Андрія Критського і святого апостола Варфоломія.