Монети Російської імперії карбувалися протягом всього періоду існування цієї держави (1721—1917 роки). Їхнє карбування засновувалося на десятковій грошовій системі, де 1 рубль ділився на 100 копійок. Карбувалися золоті, срібні, мідні та платинові монети. У різні періоду існування Імперії номінальний ряд обігових монет часто змінювався. З золота карбувалися монети номіналом 15, 7½, 5, 3, 2, 1 рубль, полтина та 2 і 1 червінця; із срібла — 1 рубль, 50, 25, 20, 15, 10, 5, 3, 1 копійка; з міді — 10, 5, 4, 3, 2, 1, 1/2, 1/4, 1/8 копійки; з платини — 12, 6, 3 рубля. Карбувалися срібні пам'ятні монети номіналом 1,5 і 1 рубль. Також карбувались золоті донативні монети, й існує велика кількість пробних монет. Крім цього випускалися монети для певних регіонів Імперії: сибірські монети, російсько-польські монети, російсько-фінські монети, російсько-грузинські монети, лівонези. Всі важливі рішення у справі карбування приймав зазвичай особисто імператор (імператриця), також він вносив якісь зміни до номіналів монет[1].
Під час свого правління Петро I (1696—1725 роки одноосібного правління) багато подорожував Європою, відвідував монетні двори інших країн і в результаті задумав провести в Московському царствігрошову реформу[ru]. Її метою була відмова від старих неефективних способів випуску та обігу монет та запровадження грошової системи більш прогресивного рівня. Іншими завданнями реформи було фінансування ведення Північної війни 1700—1721 років, створення флоту, а також численних державних перетворень та покращення торгових відносин з іншими державами[2]. До цього рубль був рахунково-ваговим[ru] поняттям, який містив 100 копійок, що карбувались вручну зі срібного дроту у вигляді монет неправильної форми (так звані «дротяні монети[ru]»). В рамках реформи відбувався поступовий перехід від ручного карбування монет до машинного, були засновані нові монетні двори із сучасним устаткуванням[3]. Щоб зменшити державні витрати та через нестачу срібла, Петро I наказав карбувати для здійснення дрібних фінансових розрахунків мідні монети. Їх доводилося запроваджувати в обіг з великою обережністю, оскільки за царя Олексія Михайловича випуск мідних монет закінчився провалом. 1700 року в обіг ввели нові монети круглої форми, нових номіналів. З міді карбували копійки, деньги, полушки та півполушки (останні лише один рік), пізніше — п'ятаки. Зі срібла карбували рублі, полтини, полуполтиники[ru], гривни (гривеники), десять денєг (5 копійок), алтин (алтинники), а також копійки. Із золота — червінці та подвійні червінці, а трохи згодом — двохрублеві монети. Паралельно до 1718 року, щоб населення звикло до нових монет, продовжували випускатися старі дротяні копійки. Рубль прирівнювався до 2 полтин, 4 півполтиників, 10 гривен, 20 п'ятаків, 100 копійок, 200 денєг або 400 полполушок. Червінці мали плаваючий курс, який залежав від ціни золота, який зазвичай дорівнював 2 рублям. Спочатку стандарти монет із дорогоцінних металів орієнтувалися на Західну Європу, де рублі за вагою відповідали талеру (28 грамів), а червінці — дукату (3,47 грамів)[4][2][5][6][7]. Реформа пройшла успішно: рубль міцно та остаточно закріпився у лінійці монет. Створена Петром I грошова система іноді класифікується як срібно-золотий біметалізм[7].
Оскільки за часів правління Петра I розвіданих родовищ золота не було, видобуток срібла був вкрай мізерним (2000 кг за весь час правління), то працювали спеціально найняті державою агенти, які закупляли ці метали для карбування монет як за кордоном, так і всередині держави у населення[1]. Надалі не вистачало для карбування монет і міді, через що регулярно підвищувалася монетна стопа, тобто сума в рублях, яка випускалася з пуду міді (16,38 кг) у вигляді монет. Так, якщо 1700 року з пуду міді карбували монет на суму 12,8 рубля, то 1718 року — вже на суму 40 рублів[7]. Проте до кінця правління Петра I значно збільшився видобуток міді на Уралі, через що 1724 року монетну стопу вперше знизили до 20 рублів з пуду міді.
У період короткого правління Катерини І (1725—1727 роки) та Петра II (1727—1730 роки) не відбулося суттєвих змін у монетній справі, закладеній Петром I. 1725 року відкрився Єкатеринбурзький монетний двір, який карбував мідні монети з уральської міді[1]. Також при Катерині І були виготовлені мідні плати на суму 10 рублів з пуду міді, проте вони так і не увійшли до широкого вжитку. Однак тенденція використання міді як основного металу зберегалась протягом XVIII століття, оскільки видобуток срібла збільшувалася вкрай повільно[7].
З приходом до влади Анни Іванівні (1730—1740 роки правління) монетна система країни перебувала у зруйновану стані, з вини попередніх правителів. Ринкова ціна мідних монет Петра I, які карбувалися за підвищеною 40-рублевою стопою, складала 8 рублів, їхній випуск продовжили за часів Катерини I і Петра II. В результаті цей період став епохою розквіту фальшивомонетництва. Адже підробка мідних п'ятаків давала злочинцям 400—500 % прибутку. Крім цього, при Катерині I з подачі О. Д. Меншикова карбували низькопробні срібні гривеники з домішками миш'яку. Усе це підірвало грошову систему і фінанси країни. Довелося відмовитися від карбування п'ятаків та копійок, які масово перекарбовувалися за новою 10-рублевою стопою у деньгу та полушку відповідно[8][9]. Вагу срібного рубля при Анні Іоанівні знизили до 25,85 грамів 802-ї проби, такі параметри зберігалися до 1761 року[10]. За часів короткого правління Івана VI (1740—1741 роки правління) грошова система не зазнала суттєвих змін. Були випущені лише рублі, полтини, гривеники, деньги та полушки[11].
Монетна справа за часів Єлизавети Петрівни (1741—1761 роки правління) зводилася до збільшення номіналів золотих монет і значного здешевлення карбування мідних монет. Для здешевлення виробництва старі мідні монети піддавалися обтиску і за допомогою гвинтового преса відтискували на них нове зображення, через що монети ставали ширше та тонше. З обігу вилучали мідні п'ятаки, серед яких було дуже багато підроблених. 1755 року вийшов Указ, який запровадив нові золоті монети в 5 рублів (напівімперіал) і 10 рублів (імперіал). До цього в обігу знаходилися золоті монети в 2 рублі та червінці. Крім цього, розпочався випуск подвійних червінців вагою 6,94 грама для здійснення зовнішньоторговельних угод[12]. Срібні монети продовжували карбувати у великих обсягах. Центр монетного виробництва перенесли до Санкт-Петербурга. Також при Єлизаветі Петрівні почалося карбування так званих золотих монет для «палацового обігу», номіналом рубль і полтина[12]. В ході Семирічної війни у 1756—1757 роках карбувалися монети для приєднаних до Імперії Ліфляндії та Естляндії, так звані «лівонези». Вступ Імперії у війну призвів до спустошення скарбниці та тотального розладу фінансового господарства. Граф П. І. Шувалов 1760 року запропонував вирішити цю проблему перекарбуванням мідних монет зі збільшенням стопи від 16 до 32 рублів з пуду міді. Така реформа мала принести скарбниці багатомільйонний прибуток. Цей захід розглядався, як тимчасовий, і в подальшому передбачалося вилучення легковагих монет з обігу. Оскільки Єлизавета Петрівна померла у грудні 1761 року, масове перекарбування мідних монет почалося вже при Петрі III, який знаходився при владі лише до липня 1762 року[13][14].
При Катерині ІІ (1762—1796 роки правління) зазнали змін майже всі сфери життя, не залишилася осторонь і монетна системи. З її приходом відразу скасували перекарбування мідної монети, розпочате при Петрі III. Зростання території держави та економіки вимагало різкого збільшення готівкової грошової маси, однак копальні та заводи не справлялися з поставленим завданням щодо збільшення виробництва золота та срібла. Тому при Катерині II знижувалася вага та проба срібного рубля (ця тенденція почалася ще за Петра III) до 24 грамів 750-ї проби, а також вага золотої монети (вага 10 рублів зменшилася з 16,57 г до 13,09 г)[10]. Оскільки карбування мідної монети приносило найбільші доходи скарбниці, вона стала головним платіжним засобом усередині країни. Основною мідною монетою при Катерині ІІ стали «5 копійок» вагою 51 грамів, введені ще при Єлизаветі Петрівні[15][16][17]. Також проходили експерименти по запровадженню в обіг мідних монет великих номіналів, через що 1771 року з'явився пробний так званий «сестрорецький рубль». Для обігу лише в Сибіру у 1763—1781 роках карбувалися значно легші за вагою так звані «сибірські монети»[7]. 1769 року через зростання військових витрат та брак срібла ввели в обіг асигнаційний рубль, який розмінювався лише на мідні монети. До кінця царювання імператриці в обігу загалом використовувалися асигнації та мідь. Золото практично не зустрічалося в широкому обігу: його використовували лише при дворі і при зовнішньоторговельних розрахунках. Срібло (за винятком дрібної монети) також не мало широкого обігу. Надалі через активну емісію асигнації перестали забезпечуватися сріблом і до 1796 року вони знецінилися до 70 копійок сріблом, зросла інфляція. Через інфляцію зросли і закупівельні ціни на мідь, що призвело до збитковості випуску монети: ремісникам і промисловцям стало вигідніше вилучати мідні монети з обігу і використовувати їх як ломовий матеріал для виготовлення мідних виробів. 1792 року затвердили проєкт П. А. Зубова з перекарбування мідної монети з 16-рублевої на 32-рублеву стопу, однак через смерть Катерини II у листопаді 1796 року цю роботу не завершили[17].
З приходом до влади Павла I (1796—1801 роки правління), виготовлені за 32-рублевою стопою мідні монети, вирішили перекарбувати назад в 16-рублеву. Через випуск великої кількості асигнацій і тим, що вони були повністю забезпечені мідною монетою, продовжувала посилюватися інфляція та накопичився великий держборг. Щоб виправити становище, Павло I почав вилучати з обігу асигнації і намагався збільшити обсяги карбування монет. Для реалізації плану, були прийняті міри щодо збільшення надходження на монетні двори дорогоцінних металів. Для цього ввели мито сріблом і золотом та збирали срібні сервізи у багатих людей. Хоча в ході реформи вдалося зменшити темпи інфляції та знизити дефіцит бюджету, вона так і не досягла своєї мети. Для фінансування воєнних дій, знову додатково довелося друкувати асигнації[18]. Вагу срібного рубля на початку реформи підвищили до 29,5 грама 868-ї проби, щоб він відповідав таляру, а потім вміст дорогоцінного металу у ньому знову повернули до рівня часів Катерини II, при цьому проба була підвищена. Таким чином срібний рубль з 1798 року важив 20,73 грамів 868-ї проби, такі параметри зберігалися до 1885 року[10].
XIX століття
З приходом до влади Олександра І (1801—1825 роки правління) ситуація у фінансовій системі Імперії продовжувала погіршуватися через велику кількість асигнацій, курс яких коштував лише 20 копійок сріблом. Разом із цим зростав і зовнішній борг Імперії. Зберігалася необхідність зменшення в обігу кількості асигнацій та посилення ролі монет. М. М. Сперанський розробив план для покращення фінансів, що збільшував податки та ціни. Головною метою плану було рівняння курсу асигнацій зі срібним рублем та зменшення дефіциту бюджету. Сперанський вважав, що грошовий обіг має ґрунтуватися лише на монетах, які мали забезпечувати асигнації. Вдалося трохи збільшити курс асигнацій до 27 копійок, вони замінювалися на срібні монети. Для поповнення скарбниці через воєнні витрати, 1810 року стопу мідних монет підвищили з 16 до 24 рублів з пуду. Того ж року уряд вирішив реформувати монетну систему Імперії, 20 червня вийшов маніфест «Про новий устрій монетної системи», який встановлював головною монетною одиницею срібний рубль який карбувався за стопою 100 рублів з 5 фунтів та 6 золотників срібла 868-ї проби. З цього часу заганьнодержавна монета поділялся на три категорії: банкова та торгова монета (золоті монети, срібний рубль і полтина); срібна розмінна монета (монети від 20 до 5 копійок); мідна розмінна монета (монети від 5 копійок до полушки). Золоті червінці скасували, карбувалися лише монети в 5 і 10 рублів. План Сперанського не здійснили до кінця, країна виявилася не готовою до таких реформ. Підвищення податків спричинили народні хвилювання, крім цього на заваді стали війни з Наполеоном[19]. Також при Олександрі I почався випуск монет для нових земель, приєднаних до Імперії. Карбувалися російсько-польські та російсько-грузинські монети[20].
Більш кардинальні зміни з покращення фінансів Імперії відбулися вже при Миколі I (1825—1855 роки правління), коли граф Єгор Канкрін провів у 1839—1843 роках грошову реформу, що поклала край співіснуванню кількох грошових одиниць, які серйозно різнилися між собою за вартістю, — срібного, асигнаційного і мідного рубля. В процесі реформи основним розрахунковим засобом стало срібло. Асигнації стали допоміжними грошима з постійним курсом, забезпеченим сріблом. Пізніше випустили кредитні білети[ru], які також забезпечувалися дорогоцінними металами та мали стійкий курс. Проведена реформа зміцнила фінансовий стан країни та вивела з економічної кризи. Бюджет Імперії вперше за довгі роки став бездефіцитним. Таке становище зберігалося до останніх років правління імператора, доки не почалася Кримська війна 1853—1855 років. Для закордонних угод та великих розрахункових операцій у країні використовували і золото, але його випускали у незначній кількості[21]. В ході фінансових перетворень Миколи I мідна монетна стопа протягом його правління змінювалася кілька разів[22]. 1839 року мідні монети прирівняли до срібла, а для поступового переходу на нову грошову систему, до 1848 року номінал на них позначався в сріблі[23]. Золоті та срібні монети часів Миколи I випускалася за таким ж параметрами, як і при Олександрі I. Також для обігу у 1828—1845 роках карбувалися платинові монети номіналом 12, 6 і 3 рубля. При Миколі I продовжили випускали російсько-польські та російсько-грузинські монети, а також вперше випустили пам'ятні та донативні монети номіналами 10, 5, 1,5 і 1 рубль[21].
При Олександрі ІІ (1855—1881 роки правління) монетний обіг Імперії зазнав значних змін. 1864 року почалося карбування російсько-фінських монет, яке тривало до 1917 року. Посилення емісії кредитних білетів для покриття витрат на Кримську війну підірвало фінанси Імперії. Кредитні білети знецінилися, 1854 року уряд припинив їх вільний розмін на золото, а 1858 року — на срібло. Кредитний рубль продовжував формально вважатися срібним. Це спричинило відтік срібної монети за кордон, оскільки розрахунки за торговельними операціями, здійснені в сріблі, були набагато вигіднішими, ніж розрахунки знеціненими кредитними білетами. 1860-му року уряд був змушений знизити пробу розмінної срібної монети до 750-ї. Але і це не врятувало ситуацію. Посилене карбування срібних грошей не наповнило країну грошовою масою. Курс продовжував падати, а срібна монета зникати з обігу, відтікаючи за кордон і осідаючи у населення. Справа дійшла до того, що в багатьох губерніях розмінна монета стала замінюватися марками, що випускалися міськими управліннями і навіть окремими банками. 1867 року уряд пішов на чергове зниження проби розмінної монети. Цього разу зниження було різким. Розмінна монета стала карбуватися з металу 500-ї проби (так звана «білонна» монета). Цей захід припинив відтік срібних грошей за кордон. Крім цього, у зв'язку зі знеціненням кредитного рубля, 1867 року запровадили 50-рублеву мідну стопу[24]. Срібна білонна та мідна монета зразка 1867 року випускалася практично без змін аж до 1917 року[25]. Під час Російсько-турецької війни 1877—1878 років курс кредитних білетів щодо золота знову сильно впав: у 1880-ті роки він зазнавав значних коливань, спускаючись до 50 копійок, рідко піднімаючись до 80 копійок[26]. Золоті монети стали використовуватися виключно для зовнішньоторговельних операцій та сплати мит. Таким чином, в Імперії не існувало повноцінного металевого обігу, аж до 1893 року (тобто до різкого падіння цін на срібло) рахунок вівся зазвичай у кредитних білетах, до яких додавалася розмінна монета (мідь і білонне срібло)[23]. Фінансова система вимагала реформи, підготовка якої почалася вже при Олександрі ІІІ (1881—1894 роки правління), чим до 1885 року керував Міністр фінансів імперії М. Х. Бунге, а потім на цій посаді його змінив С. Ю. Вітте. Вжиті при Олександрі III реформи дозволили забезпечити економічний підйом, покриття дефіциту бюджету та зміцнення курсу рубля. Знову почалося карбування золотої монети номіналом 10 рублів, при цьому продовжували виготовляти 3 та 5 рублів. 1885 року з практичних міркувань монетне виробництво перевели із золотникової на метричну пробу срібла. З 1886 року рубль карбувався зі срібла 900-ї проби, при цьому вміст чистого металу ньому відповідав колишньому срібному стандарту 18 грам (4 золотники 21 доля) і зберігався таким до 1917 року[10]. У зв'язку з розривом тісних союзницьких відносин з Німеччиною і Австро-Угорщиною і переорієнтацією зовнішньої політики, як економічної, так і військової, на Францію, 1886 року також знижується маса чистого золота в 5 рублях, щоб прирівняти їх до 20-франкової золотої монети. Вміст чистого золота знизили за рахунок зменшення ваги монет та зниження їх проби з 917-ї до 900-ї. 1882 року була спроба запровадити в обіг мідно-нікелеві монети значно меншої ваги, замість мідних, але ідею так і не втілили[23].
Проте більш масштабну грошову реформу С. Ю. Вітте провів вже при Миколі ІІ (1894—1917 роки правління) у 1895—1897 роках. Головна ідея реформи полягала, крім посилення металевого грошового обігу, — в запровадженні «золотого стандарту» за європейським зразком, що передбачало паритет курсу паперового та золотого рубля з обміном паперових грошей на золоті монети без обмежень. Була проведена девальвація золотого вмісту рубля зі збільшенням номіналу монет в півтора рази за збереження колишньої ваги дорогоцінного металу. У перший рік карбування золота нового типу основна маса припала на 15 рублів та 7 рублів 50 копійок. Останній номінал параметрами збігався з поширеними європейськими монетами із золота (6,45 грамів 900-ї проби). До 1897 року Держбанк збільшив золоту готівку з 300 до 1095 мільйонів рублів, що майже відповідало сумі кредитних білетів в обігу (1121 мільйонів рублів). Реформа зміцнила фінансову систему та залучила великі інвестиції в економіку Імперії. Наприкінці 1897 року почалося карбування золотих 5 рублів (4,3 грамів 900-ї проби). Незважаючи на успішне проведення реформи та введення паперових рублів, повністю забезпечених золотом, вже 1898 року монети 15 та 7 рублів 50 копійок вважали незручними для обігу та їх карбування припинили. Золотий монетний ряд доповнили 10 рублів (8,6 грами 900-ї проби)[27].
Початок Першої світової війни поклав край золотому рублю. З 1914 року припинили вільний розмін паперових грошей на золото, а 1915 року з обігу зникли золоті та високопробні срібні монети. У деяких частинах Імперії спостерігалася також нестача білонних та мідних монет. Люди прагнули запастися монетами, що виглядали в їхніх очах більш надійним способом заощадження коштів, ніж державні кредитні білети, що знецінювалися. 1917 року Російська імперія розпалася.
ILL, IL, ИЛ, LL, L, I Іоган Лювіс Ланг (1707—1719)
DL Дітерік Лефкен (1711—1713)
А невідомий (1751)
ІШ Ілля Шагін (1752—1753)
EI, I, E Єгор Іванов (1752—1770)
ІП Іван Плавильщиков (1753—1754)
МБ Михайло Бобровщиков (1754—1757)
ДМ Данило Мочалкін (1762, 1770)
АШ Олексій Шнезе (1766, 1768)
СА Степан Афанасьєв (1774—1775)
Єкатеринбурзький монетний двір
НМ Микола Мундт (1810—1821)
ИФ Іван Фелькнер (1811)
ФГ Франц Герман (1818—1823)
ПГ Петро Граматчиков (1823—1825)
ИШ Іван Шевкунов (1825)
ИК Іван Колобов (1825—1830)
ФХ Федір Хвощинський (1830—1837)
КГ Костянтин Томсон (1837)
НА Микола Алєксєєв (1837—1839)
Сузунський монетний двір
ПБ Петро Березовський (1810—1811)
AM Олексій Малєєв (1812—1817)
ДБ Дмитро Біхтов (1817—1818)
АД Олександр Дейхман (1818—1821)
AM Андрій Мевіус (1821—1830)
Колпінський монетний двір
ФГ Федір Гельман (1810)
МК Михайло Клейнер (1810—1811)
ПС, СП Павло Ступіцин (1811—1814)
ЯВ Яків Вільсон (1820—1821)
Тифліський монетний двір
ПЗ Петро Зайцев (1804—1806)
АК Олексій Карпінський (1806—1809, 1822—1824)
AT Олександр Тріфонов (1810—1822, 1826—1831)
ВК Василь Клейменов (1831—1833)
Варшавський монетний двір
IB Якоб Беник (1816—1827)
FH Фрідерік Гунгер (1827—1832)
KG Кароль Гронау (1830—1834)
IP Ежи Пуш (1834—1835)
Гельсінгфорський монетний двір
S Август Фрідріх Сольдан (1864—1882)
L Конрад Лір (1889—1911)
S Ісаак Сундель (1912—1917)
Перелік монет
Нижче наведений перелік монет, з їх історією, за роками правління російських царів (від Петра І до Миколи II), звичайних і пам'ятних випусків, які поділяються на загальноімперські (мали право ходіння на всій території Імперії) та регіональні (карбувалися лише для певних регіонів Імперії). Перелік донативних та пробних винесений в окремі статті. Оскільки основи монетного карбування Російської імперії були закладені Петром І ще 1700 року, тому до таблиць також включені гроші Московського царства за 1700—1721 роки. У таблицях вказуються основні різновиди монет, подається їх опис із переліком років карбування, монетних дворів, мінцмейстрів та тиражів. Там де тираж невідомий — вказується знак «?».
Загальноімперські випуски
Петро І (1700—1725)
Запроваджені Петром I монети були новаторськими для Московського царства не лише через свою правильну округлу форму, але і завдяки солідному дизайну. На аверсах монет вперше з'явилося зображення правителя у європейському стилі — профільний портрет Петра I. Це було символом нового часу, стилю правління та орієнтації на Європу[29]. На реверсі монет часто зображалися герби, що символізували міць і єдність держави. На всіх номіналах зображався Двоголовий орел (з 1722 року на рублях замість орла зображалася монограма імператора), на алтинах та копійках також зображався вершник (Святий Георгій)[30][31][32][29].
При Петрі І почали приділяти увагу оформленню гурта, що зменшувало кількість підробок. З 1718 року на гурті монет вказувався напис із найменуванням двору, на якому їх викарбували, або розміщувався візерунок (до цього монети мали гладкий гурт)[33]. Номінал на дрібних срібних монетах, крім буквеного написання, позначався також рахунковими крапками для неграмотних верств населення[34]. Через недостатню досконалість граверного мистецтва і технічного оснащення монетних дворів — існує велика кількість різновидів монет Петра І, які різняться за варіантами портретів, гербів, корон, написів, гуртів тощо[30]. Спочатку дата на петровських монетах вказувалася за давньоруською нумерацією — буквами. Потім відбувався поступовий перехід на позначення дати арабськими цифрами[35]. Після створення 1721 року Російської імперії Петро I прийняв титул Імператора, відповідно, на монетах в «легендах» зник титул «Цар» і з'явився титул «Імператор»[6]. На петровських монетах іноді ставилися ініціали їхніх медальєрів, зокрема Соломона Гуена і Готфріда Гаупта (початкові літери їхніх прізвищ «G», «GF», «H»), або Осипа Калашникова (літери «ОК» та «КО»); або ініціали «монетного наглядача» (надалі ця посада називалася «мінцмейстер»), зокрема Івана Ланга (літери «L», «ILL»)[6].
1701 року на московському Кадашовському монетному дворі[ru] почали карбувати перші золоті монети 969 проби, подвійні червінці[ru] та червінці. Вони прирівнювалися за вагою до польських та голландських золотих монет й карбувалися за стопою по 118 штук із фунта золота. 25 січня 1712 року вийшов Сенатський указ про карбування золотих монет за вагою та пробою відповідними грошовій системіСвященної Римської імперії. Виробництво золотих монет перенесли на московський Красний монетний двір[ru], де карбувалися червінці 980 проби. 1716 року карбування червінців припинили і з 1718 року в обіг запровадили золоті 2-рублеві[ru] монети 781 проби, на реверсі яких зображався Андрій Первозваний у повний зріст на тлі косого хреста[6]. Імовірною причиною переходу на новий тип монет стало різке зростання цін на золотий пісок, який привозили з Китаю для карбування червінців. 2-рублеві монети карбували із закордонних дукатів та іншого золота, купленого за кордоном[36].
13 лютого 1700 року указ Петра I встановив 833 пробу для рублів, полтин і півполтиників, та 802 пробу для алтинів, десяти денєг та гривень (гривеники). Срібні монети цих проб випускалися у 1701—1710 роках на Кадашовському дворі з різними перервами в карбуванні номіналів. Зокрема, рублі там карбувались лише у 1704, 1705, 1707 і 1710 роках. 1713 року на цьому монетному дворі викарбували рідкісні гривеники 750 проби. На срібних монетах Кадашовського двору зустрічаються його позначки «МД» та «М». Всі ці монети карбувалися з гладким гуртом. З 1704 року виробництво срібних монет також організували на Красному дворі, де рублі, полтини, півполтиники, гривні і алтини карбувалися тієї ж спроби, що й на Кадашовському. На гривнах і алтинах зустрічаються літери «БК» («Большая казна»). У 1713 і 1714 роках на Красному дворі карбувалися дрібні розмінні срібні монети номіналом 5 копійок, алтин і копійка 396 проби. З 1718 року на Кадашовському та Красному дворах для срібних монет встановили нову пробу. Рублі, полтини та гривеники карбувалися зі срібла 728 проби, а алтинники та копійки зі срібла 396 проби. 1724 року карбування рублів та полтин розпочав Санкт-Петербурзький монетний двір[6].
1700 року на московському Набережному монетному дворі почалося карбування мідних монет номіналом: деньга, полушка і півполушкі за 12-рублевою стопою. Але з'ясувалося, що вартість виробництва та вартість металу в монеті за цією стопою не давала потрібної вигоди. Січневий указ 1701 року змінив стопу на 15 рублів 44 копійки з пуду міді. За цією стопою мідні монети карбувалися на Набережному дворі у 1701—1703 роках, але номінал «півполушки» скасували. 1704 року монетну стопу змінили на 20-рублеву. На допомогу Набережному двору підключився Кадашовський двір. На них до 1718 року за новою стопою карбувалися мідні копійки, деньги і полушки. 1718 року стопу знову змінили на 40-рублеву, за якою до 1722 роках на цих монетних дворах масово карбувалися полушки[6][37]. Оскільки війна зі Швецією вимагала великих витрат, з 1723 року для поповнення скарбниці уряд додатково карбував за 40-рублевою стопою мідні 5-копійчані монети. Розуміючи привабливість підробки легковагового п'ятака, керівницто вжило комплекс заходів для її ускладнення: уперше на мідній монеті з'явився сітчастий гурт, на обох боках залишено великі ділянки гладкого поля (що ускладнюють спроби «злодійського» виливок, оскільки за такого способу на гладкій поверхні металу утворювалися каверни), змінено співвідношення сторін і саму технологію виготовлення — після тиснення кружки полірували, а потім гуртили[38]. 1724 року з невідомих причин за колишньою 20-рублевою стопою карбувалась мідна копійка нового дизайну (з номіналом у рамці)[39].
При Катерині I золоті, срібні та мідні монети мали схожу із монетам Петра I концепцію оформлення й карбувалися за технічними параметрами його останніх років правління[41].
Золоті монети карбувались на Красному монетному дворі лише 2-рублевого номіналу. За архівними документами у 1726—1727 роках їх викарбували трохи більше 20 тисяч штук. Згодом ці монети майже повністю переплавили або перекарбували на монети інших імператорів[41][42].
Срібні монети при Катерині I випускались лише трьох номіналів. На Кадашовському та Петербурзькому монетних дворах карбувались рублі і полтини, які представлені великою кількостю ріновидів[41]. Існує 7 основних типів і більше 80 різновидів рублів Катерини I, що відрізняються нюансами малюнків штемпелів: зачіскою імператриці, наявністю нитки з перлами у волоссі, бантом на плечі, мереживним візерунком сукні, накресленням букв монетної легенди, дизайном[42]. Тоді як полтин існує 4 основні типи та трохи більше 20 різновидів. Полтини, як і рублі, також відрізняються поворотом портрета імператриці, а також множинними нюансами зображень та написів[41]. При карбуванні рублів та полтин використовувався багато варіантів оформлення — напис, шнур, візерунок, або гладкий. Типів та різновидів полтин менше, ніж у рублів. Також одні і ті ж монети зустрічаються з десятком різних написів на гурті[42].
З 1726 року на Петербурзькому дворі також карбувались гривни 438 проби з крапковим позначенням номіналу, вони випускались за ініціативою і під особистим керівництвом О. Д. Меншикова, в рамках його масштабної афери — різкого зниження проби срібних монет. Для надання «сріблу» високопробного вигляду до складу лігатури додавали миш'як, селітру і сурму, унаслідок чого метал починав розсипатися в злитках уже через кілька днів. Загалом низькопробних гривень випустили на суму майже 60 000 рублів, з вересня 1727 року їхнє карбування припинили, а низка наступних указів наказала їх виміняти скарбницею і заборонити обіг[43].
Мідні монети були предсталені лише 5-копійчаним номіналом зразка 1723 року, вони карбувались на Кадашовському, Набережному і Красному монетних дворах[42].
При Петрі II, так само як і при Катерині I, золоті, срібні та мідні монети мали схожу із монетам Петра I концепцію оформлення й карбувалися за технічними параметрами його останніх років правління[45].
Перші два роки правління Петра II на Красному монетному дворі карбували золоті 2-рублеві монети, які існують у двох основних типах: на першому — портрет імператора в римських латах, перуці з довгими локонами і лавровому вінку, перев'язаному ззаду бантом; на другому — імператор без банта. Оскільки низькопробні 2-рублеві монети не приймали за кордоном і вони не користувалися популярністю в самій Росії, після 1728 року їх більше не випускали, а замість них відновили карбування традиційних червінців за стопою дуката[46]. Існує кілька різновидів червінців, які розрізняються за наявністю або відсутністю банта на голові імператора[47][48].
Срібні монети випускалася лише крупних номіналів (рублі та полтини) на Красному та Петербурзькому монетних дворах. На рублях Петра II двоголовий орел на реверсі замінюється імператорською монограмою за зразком рублів Петра I[49]. Існує більше трьох десятків різновидів рубля (а деякі джерела навіть вказують на існування більш ніж сотні різновидів), зокрема за портретом: на одних монетах імператор виглядав юнаком, на інших — зрілим і мужнім, або — із загостреним носом. Також монети викарбувані у Москві містили напис на гурті, а у Петербурзі — шнур. Полтини представлені сімома різновидами[50]. З 1728 року срібні монети карбувалися лише на Кадашовському дворі[48].
Мідні монети при Петрі II карбувались лише на Кадашовському дворі. З 1728 року карбувалась копійка 40-рублевої стопи, з написом «москва» та вершником (Святим Георгієм), яка мала оформлення, подібне до 5-копійчаних монет зразка 1723 року. Загалом за два роки викарбували 50 мільйонів копійок[51]. З 1729 року продовжилося карбування вищевказаних п'ятаків[52].
Указ Анни Іоанівни від 15 квітня 1730 року визначив дизайн нових золотих та срібних монет: аверсі містив її портрет, а реверс — державний герб, замість монограми, як це було до цього. Золоті червінці продовжили карбувалися за параметрами встановленими при Петрі I 1712 року, тобто 981-ї проби, вагою 3,47 г. 1730 року червінці карбувалися на московському Красному монетному дворі, а у 1738—1739 роках на Санкт-Петербурзькому, присланими з Москви майстрами. Усі червінці карбувалися малими тиражами через нестачу золота, також існує версія, що вони випускалися для палацового обігу[54][55].
На московському Кадашовському монетному дворі 1730 року викарбували рубль нового зразка 728-ї проби. На той момент в грошовому обігу Імперії знаходилися срібні монети різної проби (802, 728, 438, 396), що ускладнювало торгівлю і збір податків до скарбниці. Для встановлення однаковості в обігу срібної монети створили спеціальну Комісію, яка вивчила питання і дійшла висновку, що срібні монети мають бути 802-ї проби. З 1731 року на Кадашовському дворі карбували рублі, полтини та гривеники нової проби. 1737 року карбування срібних монет на Кадашовському дворі припинили і перевели на Красний, де у 1739—1740 роках поряд з наведеними номіналами випускалися полуполтиники. 1736 року в Санкт-Петербурзі організували тимчасове монетне подвір'я в будинку князя Прозоровського, де карбувався так званий рубль К. Гедлінгера. А з 1738 року відновив свою роботу Санкт-Петербурзький двір, де у 1738—1740 роках карбувалися рублі і полтини. Через недосконалість процесу карбування, як у технологічному, так і у художньому аспектах, на срібних монетах з'явилася маса різновидів портретів Анни Іоанівни[54]. Існує 7 основних типів та близько 70 різновидів рублів. Не менш різноманітні й полтини. До роботи над штемпелями залучалися видатні медальєри, як російські, так і іноземці на російській службі: московський майстер Іван Васильєв і шведський майстер К. Гедлінгер, данський майстер А. Шульц та інші. Кожен із них як митець мав свою манеру різання штемпелів, своє бачення портрета правлячої імператриці[55].
Те саме, що відбувалося з дрібною розмінною срібною монетою, відбувалося і з мідною. За 30 років чотири рази змінювалася мідна стопа, через що була велика плутанина в грошовому обігу, монети того самого номіналу за вагою відрізнялися один від одного більш ніж утричі. Тієй ж Комісії було дано завдання привести мідну монетну систему в порядок. За підсумками її роботи було прийнято рішення про вилучення з використання «легких» полушок зразка 1718 року і копійок зразка 1728 року. На Кадашовському дворі 1730 року тривало карбування мідних 5-копійчаних монет 40-рублевої стопи. Комісія й їх запропонувала більше не карбувати, а викарбувані вилучити з обігу. 1731 року карбування мідних монет на Кадашовському дворі скасували і перевели його на Красний двір. Там почали карбувати деньги та полушки за новою 10-рублевою стопою. Деньга зразка 1730 року карбувалася великими тиражами і є однією з наймасовіших за всю історію монет Російської імперії. У деньги часто перекарбовували старі легковагі копійки[55]. У зв'язку з ремонтними роботами на Красному дворі на річці Яузі відкрили плющильний млин, де у 1734—1736 роках карбувалися дєнги та полушки за новою стопою. У Єкатеринбурзі на території колишнього «Платного» монетного двору, де 1726 року карбувалися квадратні мідні гроші (плати), до 1736 року збудували новий монетний двір, який розпочав карбування денєг та полушок за діючою стопою. До 1740 року карбування мідних монет на московських монетних дворах повністю припинили. Єкатеринбурзький монетний двір почав у повному обсязі забезпечувати Російську імперію мідною монетою[54].
З проголошенням 1740 року Іоанна Антоновича новим імператором, до кінця січня 1741 року ухвалили рішення карбувати срібні рублі та полтини з його портретом. Постало питання, як зображати імператора, оскільки йому було лише півроку. Після надання його матері Анні Леопольдівні кількох малюнків, вона прийняла рішення, щоб імператор зображувався більш дорослою дитиною. Також вирішили змінити гурт монет з «ланцюжка» Анни Іоанівни на напис московського та санкт-петербурзького монетних дворів. На Санкт-Петербурзькому дворі від колишнього правління залишилися 6 000 рублевих заготовок загурчених колишнім малюнком, які у Канцелярії Монетного Правління вирішили карбувати з портретом нового імператора. Тому серед рублів Іоанна Антоновича зустрічаються рублі з гуртом Анни Іоанівни. На Санкт-Петербурзькому дворі викарбували пробний гривеник, але надалі там відмовився від карбування цих монет через відсутність відповідних приміщень. У результаті карбування гривеників у вересні 1741 року організували на московському Красному монетному дворі. Тиражі срібної монети викарбуваної 1741 року склали: на Красному дворі на загальну суму 316 078 рублів, на Санкт-Петербурзькому дворі на загальну суму 795 309 рублів. 1741 року на Єкатеринбурзькому монетному дворі продовжили карбувати мідні монети номіналом дєнга та полушка часів Анни Іоанівни (зразка 1730 року) за 10-рублевою стопою. 25 листопада 1741 року у Санкт-Петербурзі стався палацовий переворот: до влади прийшла Велика Княгиня Єлизавета Петрівна, дочка Петра I. Нова імператриця почала «боротьбу» з монетами Іоанна Антоновича, яка розтягнулася на десятиліття, видаючи укази щодо їхнього знищення. Подібні укази виходили 14 грудня 1742 року, 27 лютого 1743 року, 17 грудня 1744 року і навіть 4 грудня 1751 року, але повністю знищити всі монети Іоанна Антоновича не вдалося, які на сьогодні вважаються дуже рідкісними[57].
Полтина Перелік основних різновидів полтин 1741 року:
Московський тип (1741)
Петербурзький тип (1741)
Матеріал: срібло 802-ої проби
Гурт: напис, сітчастий
Аверс/реверс: медальне (0°)
Маса (г): 12,93
Діаметр (мм): 33-35
Товщина (мм): ?
Випуски та тиражі:
1741 ММД ?
1741 СПБ 60,301
Рубль Перелік основних різновидів рублів 1741 року:
Московський тип (1741)
Петербурзький тип (1741)
Матеріал: срібло 802-ої проби
Гурт: напис, візерунки
Аверс/реверс: медальне (0°)
Маса (г): 25,85
Діаметр (мм): 40-42
Товщина (мм): 2,5
Випуски та тиражі:
1741 ММД ?
1741 СПБ 165.159
Єлизавета Петрівна (1741—1761)
Золоті, срібні та мідні монети при цій імператриці карбувалися на московському Красному та Санкт-Петербурзькому монетних дворах, Єкатеринбурзький та Сестрорецький двори карбували лише мідні монети[59].
У 1742—1748 роках на Красному дворі карбувалися золоті червінці 968-ї проби, вагою 3,47 грама, згідно указу від 23 грудня 1730 року. 1749 року вирішили карбувати червінці 986-ї проби та з вагою як у голландських дукатів. Монети цього типу, також карбували на Красному дворі у 1749, 1751—1753 роках, на них вказувалася дата карбування з місяцем та днем. Реверс цих червінців містив державний герб або Андрія Первозваного із хрестом. 12 листопада 1755 вийшов указ про зміну проби золотих монет на 917-ту, червінець більше не карбувався, замість нього з'явилися нові номінали: 10, 5, 2, 1 рубль і полтина. До Красного двору, що карбував золоті монети, 1755 року приєднався Санкт-Петербурзький монетний двір[59]. 10-рублеві монети відрізняються портретами імператриці: одному типі (1755—1759 років), на аверсі, розміщений портрет роботи Б. Скотта, англійського медальєра, а на іншому (1757 року) — портрет роботи Ж. Дасьє, швейцарського медальєра. На реверсі 10 і 5 рублів навколо маленького круглого щитка із зображенням державного герба хрестоподібно розташовані чотири великі барокові картуші з гербами головних царств Російської імперії — Царства Московського (Георгій Побідоносець, що вражає змія), Царства Сибірського (два соболі, що тримають лук і стріли) і Царства Астраханського (зубчаста корона над східним мечем)[60]. Стосовно викарбуваних у 1756—1758 роках спеціальних золотих монет номіналом 2, 1 рубль та полтина, є припущення, що вони призначалися суто для палацового обігу. Зокрема, використовувалися в розрахунках під час карткової гри[60].
Рублі, полтини і полуполтиники карбувалися зі срібла 802-ї проби, відповідно до указу від 22 січня 1731 року. На Красному дворі («ММД») карбувалися: рублі у 1742—1758 роках; полтини у 1742—1745, 1747 і 1749 роках; та полуполтинники у 1743—1758 роках. Гривеники карбувалися там же, зі срібла 750-ї проби у 1742—1746 роках, відповідно до указу від 10 червня 1741 року. Для спрощення карбування гривеників 1746 року їх пробу змінили на 802-ту, такі монети карбувалися у 1746—1757 роках. На Санкт-Петербурзькому дворі (позначка «СПБ») карбувалися: рублі у 1741—1761 роках та полтини у 1742—1761 роках. Рублі Єлизавети Петрівни поділяються на шість основних типів залежно від портрета імператриці на аверсі. У свою чергу, типи поділяються на безліч різновидів через нюанси малюнка, наприклад — «з ниткою перлів» або «без нитки перлів». Так само існує чотири основних типів полтин залежно від портрета[61]. 1755 року Сенат вирішив ввести в обіг срібні монети номіналом 5 копійок 802-ї проби. У 1755—1756 роках срібні п'ятаки карбувалися на заготовках діаметром 16 мм, але з 1756 року вирішили зменшити їх діаметр до 13,5 мм при залишенні тієї ж ваги, оскільки монети великого діаметру були надто тонкими і швидко зношувалися. За дизайном срібні п'ятаки були зменшеною копією мідної 1 копійки типу «орел у хмарах» зразка 1755 року. Імператорський вензель на них складався з літери «Е» («Єлизавета») та латинської літери «Р» («Петрівна»)[59].
На початок правління Єлизавети Петрівни на Єкатеринбурзькому монетному дворі карбувалися мідні монети номіналом дєнга і полушка згідно указу від 22 грудня 1730 року за 10-рублевою стопою. На початку 1742 року прийняли рішення про карбування цих монет у Москві. І з Єкатеринбурга висунувся цілий караван із уже виготовленими мідними заготовками, з обладнанням та інструментом. З 1743 року на Красному монетному почалося карбування дєнєг і полушок, яке тривало до 1754 року. Однак через складну логістику утворився дефіцит мідної монети для сибірських провінцій. У зв'язку з цим у 1748—1751 роках Єкатеринбурзький монетний двір знову масово випускав дєнги та полушки для Сибіру[59].
Через велику кількість випущених легковагих 5 копійок-«хрестовиків» зразка 1723 року у мідному обігу склався критичний дисбаланс, монети одного й того ж номіналу мали різну вагу. Наприклад: 5 копійок важили 20,48 грама, а копійка зразка 1704 року важила 8,19 грама, тобто 5 таких копійок важили удвічі більше п'ятака-«хрестовика». Уряди імператриці Анни Іоанівни та імператора Іоанна III намагалися вивести з обігу легковагі п'ятаки, вигадуючи різні способи, але їхні зусилля не мали успіху. У травні 1744 року уряд Єлизавети Петрівни іменним указом знизив вартість цих п'ятаків до 4 копійок, 1745 року — до 3 копійок, а 1746 року — до 2 копійок. 1755 року почалося карбування нової 1 копійки, на суму більше 1 мільйона рублів, за 8-рублевою стопою, яка отримала через свій дизайн назву «орел у хмарах». Нова копійка мала такі ж параметри як і легковагі п'ятаки й виготовлялася на нових мідних заготовках. Також штемпелями нових копійок перекарбовувались легковагі п'ятаки. Із завданням викарбувати «мільйон рублів» новою копійкою впоралися за три роки, тим самим підготувавши перехід на нову мідну 16-рублеву монетну стопу. З 1 вересня 1756 року, згідно сенатського указу, ходіння легковагих п'ятаків остаточно заборонили, їх приймали до скарбниці на вагу за вартістю брухту міді. З 1757 року на московському Красному, Єкатеринбурзькому, Санкт-Петербурзькому та Сестрорецькому монетних дворах поступово почалося карбування мідних монет нового дизайну за 16-рублевою стопою, номіналом: 2 і 1 копійки, дєнга та полушка, а з 1758 року — 5 копійок. Копійки з «орлом у хмарах» перекарбовувались у 2 копійки нового дизайну[59].
Імператор Петро III продовжив реформи у сфері фінансів розпочаті при Єлизаветі Петрівні[63]. Він затвердив проект графа П. І. Шувалова 1760 року щодо підвищення мідної монетної стопи вдвічі, з 16-рублевої на 32-рублеву. Все це мало сприяти наповненню державної скарбниці. Оскільки срібні монети активно вивозилися за кордон, Шувалов запропонував знизити пробу срібла в них з 802-ї до 750-ї. Параметри золотих монет залишили без змін. Через те, що Петро III знаходився на престолі лише півроку, монетні двори встигли розпочати випуск срібних монет лише великих номіналів — рублів і полтин[64].
Дизайн золотих і срібних монет залишився таким (крім зміни імператорського портрета), як і при Єлизаветі Петрівні, їх карбували на монетних дворах Санкт-Петербурга та Москви[63][65]. Вони містили портрет Петра III в перуці, кірасі з двоголовим орлом, Андріївською стрічкою через плече і драпіруванням у вигляді горностаєвої мантії.
При Петрі III вийшли незвичайні для російської монетної системи мідні номінали 32-рублевої стопи — 10 і 4 копійки; крім них, також вийшли номінали нового дизайну — 2, 1 копійки і деньга. Іншими особливостями мідних монет Петра III стало розташування на реверсі 10 і 4 копійок зображення військової арматури — барабана, гармати, труби, прапорів та алебардів[64]. А аверс кожної мідної монети містив для неграмотного населення лічильні зірки, кількість яких відповідала номіналу[65]. Монети 32-рублевої стопи виготовлялися як нові, так і шляхом перекарбування мідних монет зразка 1757 року. Для втілення цього плану заснували спеціальні комісаріати з монетними дворами в Санкт-Петербурзі, Москві, Єкатеринбурзі, Ярославлі, Нижньому Новгороді, в селі Поріччя Смоленської губернії, Білгороді, Воронежі, Оренбурзі та Сестрорецьку. Необхідне обладнання та спеціалістів на нові монетні двори передбачалося доставити з уже існуючих центрів монетного виробництва. Загалом встигли перекарбувати монети на суму понад 8 млн рублів[64].
Золоті та срібні монети при Катерині ІІ випускалися за тим же дизайном, що і при Єлизаветі та Петрі III, існує кілька основних різновидів за типом портрету імператриці: «З шарфом на шиї», «Без шарфа на шиї», «Шия довша» та «Шия коротша»[16]. Портрети створив медальєр Петербурзького монетного двору Тимофій Іванов[ru], який позначав штемпеля літерами «Т. И.» або «Т. І.». Срібна монета карбувался Петербурзьким та Московським («ММД» («Московский монетный двор»), «ДММ» («Денежный монетный двор»)) монетними дворами, за технічними параметрами встановленими при Петрі ІІІ[16][67]. При Катерині II, вперше в історії російського грошового обігу, з'явилися монети номіналом 20 і 15 копійок, особливістю яких стало розташування рахункових крапок для неписьменних верств населення.
Тоді як золоті монети у перші два роки правління імператриці карбувалися на Красному та Петербурзькому монетних дворах за єлизаветинськими технічними нормами 1755 року, хоча стопу срібних монет збільшили ще при Петрі III[16]. Оскільки, карбування золотих монет за єлизаветинськими нормами призвело до невідповідності співвідношення їх вартості до срібла, 1764 року вийшов указ, який відновив цю пропорцію — при збереженні проби, золота монета втратила понад 20 % своєї ваги[68]. На Красному монетному дворі карбування золотих монет припинили 1763 року, а в Петербурзі золоті монети з такими параметрами карбувалася до кінця правління імператриці. Крім цього, Катерина ІІ відновила єлизаветинську практику випуску золотих монет для палацового обігу, в окремі роки карбувалися номінали у 2 і 1 рубль та полтина[69]. Червінці при Катерині ІІ карбувалися набагато рідше, ніж при Єлизаветі, лише протягом кількох окремих років[17].
На момент приходу до влади Катерини II йшло масове перекабування мідних монет 16-рублевої стопи єлизаветинських часів на монети 32-рублевої стопи, запроваджені Петром III. Указом від 27 січня 1763 року Катерина II припинила перекарбування монет й запустила зворотний процес. Мідні монети знову випускалися за єлизаветинським зразком, змінився лише вензель імператриці[70]. 10 копійок перекарбовували на 5 копійок, 4 копійки — на 2, 2 копійки — на 1, 1 копійку на деньгу, а деньгу на полушку[16]. Оскільки зовнішня політика та реформи Катерини II вимагали великої кількості мідних грошей, їхнім карбуванням за часів правління імператриці займалося аж сім монетних дворів: Єкатеринбурзький («ЕМ»), Коливанський («КМ»), Аннинський («AM»), Московський («ММ»), Петербурзький («СПМ»), Сестрорецький («СМ») і Таврійський («ТМ»)[71]. Крім цього, у періоди масового перекарбування мідних монет 1762 і 1796 років створювалося ще кілька тимчасових[72]. Спочатку Катерина II дала вказівку щодо виготовлення мідної монети на 5,5 мільйона рублів, 1768 року — ще на 3 мільйони, а з початком першої війни з Туреччиною обмеження зняли і визначальним фактором стала наявність сировини. Починаючи з 1770-х років понад 60 % міді, яку видобували казенні та приватні заводи, йшло на виготовлення монет[73] Дизайн катериненських мідних монет першого типу залишався незмінним протягом 34 років, тобто аж до 1796 року. Однак існує велика кількість різновидів 5-копійчаних монет, на яких розрізняють 17 видів орла; також серед них зустрічаються шведські підробки з коронами іншого типу 1764, 1778 та 1787 років[73].
1796 року, у зв'язку з незадовільною економічною ситуацією, за проєктом Платона Зубова відбувся перехід на 32-рублеву мідну стопу, відповідно до якої виготовлялися монети нового зразка, номіналом: 10, 5, 4, 2 і 1 копійки, деньга і полушка. Як і 1762 року попередні монети 16-рублевої перекарбовувалися на нові, 5 копійок і полушку нового зразка — виготовляли заново. Проте смерть імператриці в листопаді 1796 року зупинила цей процес, всі монети залишилися на монетних дворах, не потрапивши в обіг[74][75].
Вже через тиждень після вступу на престол імператора Павла I 12 листопада 1796 року генерал-прокурор А. М. Самойлов запропонував Монетному Департаменту розробити штемпель рублевої монети з портретом імператора та його хрестоподібною монограмою. Проте імператор категорично забракував пробні зразки нових рублевих монет[77]. Через кілька днів після появи пробного рубля, Павлу I представили так звані «банківські» монети номіналом рубль та червінець, із зображенням з одного боку двоголового орла характерного для другої половини XVIII століття і девізу ордена Тамплієрів («НЕ НАМЪ, НЕ НАМЪ, А ИМЯНИ, ТВОЕМУ») у картуші з іншого, шанувальником яких він був[78]. Банківські рублі і червінеці були затверджені імператором і випускалися з датою 1796 року, без вказівки номіналу. Рублі карбувалися за близькою до європейського талера нормою — 14 рублів із фунта срібла 868-ї проби, а червінці — 117,5 штук із фунта золота 986-ї проби[79][80]. З 1797 року, за «банківськими» нормами карбувалися золоті (червінець, лише 1797 року) та срібні (рубль, полтина, полуполтиник) номінали нового дизайну, який був симбіозом із пробних та банківських монет. На аверсі всіх монет містилася хрестоподібна монограма Павла I, а на реверсі — девіз Тамплієрів. Крім цього, з 1797 року розпочалося карбування срібних монет номіналом 10 і 5 копійок, яке тривало до 1801 року з вензелем імператора на аверсі[81].
Оскільки з'ясувалося, що карбування монет за «банківськими» нормами стали невигідними державі — 3 жовтня 1797 року вийшов маніфест, який зменшував вагу срібних монет до нової норми — 19 рублів 75,3 копійок із фунта серебра 868-ї проби[81]. З 1798 року карбування червінців припинили, а замість них запровадили золоті 5 рублів, які мали дизайн відповідний срібним монетам, і карбувалися за нормою — 336 рублів 59,25 копійок із фунта золота 986-ї проби[82].
Золоті та срібні монети до 1799 року карбувалися на Санкт-Петербурзькому, а з 1800 року на Тимчасовому Банківському (розташованому в будівлі Асигнаційного банку) монетних дворах[81].
Уряд Павла І маніфестом від 20 січня 1797 року скасував проєкт Платона Зубова (подвоєння номіналів мідних монет за 32-рублевою стопою), визнавши його помилковим, і почав масове зворотне перекарбування легких 10- і 4-копійчаних номіналів на монети катерининського типу зразка 1763 року. Номінали від 2 копійок і нижче разом із п'ятаками пішли у переплавку (спроба їхнього перекарбування виявилася неефективною). Єкатеринбурзький і Аннинський двори перекарбовували 10- і 4-копійчані монети штемпелями, що збереглися з попереднього правління, а Петербурзький, Московський і тимчасовий Нижньогородський двори — новими штемпелями (на робочих штемпелях вирішили ставити дати 1790—1795 років, при цьому в Москві — використовували дати 1793 і 1794 років). Нові штемпелі п'ятаків містили орла як на «банківському» рублі 1796 року[83].
Також з 1797 року розпочалося карбування монет нового дизайну номіналом у 2 і 1 копійку, деньгу і полушку, з вензелем і короною імператора на аверсі, та номіналом і датою на реверсі. Нові мідні монети карбувались на Єкатеринбурзькому, Сузунському і Аннінському монетних дворах[84].
Олександр I вирішив зберегти вагу та пробу золотих і срібних монет, запроваджені Павлом І. Тоді як дизайн і номінальний ряд монет змінювався протягом правління імператора кілька разів, а стопа мідних монет двічі змінювалася. Спочатку гравери пропонували імператору варіанти монет з різними типами його портрета, на що він так і не погодився. В результаті на аверсі та реверсі золотих і срібних монет відповідно помістили класичного двоголового орла з атрибутами влади та напис «государственная российская монета» у вінку[86].
Був відновлений випуск золотих 10-рублевих монет, щоправда, їх карбували лише протягом першого десятиліття правління імператора, за зразком катерининських (аверс містив хрест у вигляді гербів основних царств навколо Державного герба). Аналогічного оформлення були і 5-рублеві золоті монети, причому вони мали ідентичний 10 рублям розмір, при меншій товщині[87].
До жовтня 1805 року золоті та срібні монети карбувалися у Санкт-Петербурзі на Тимчасовому Банківському монетному дворі, розташованому в будівлі Асигнаційного банку, оскільки на основному монетному дворі у Петропавлівській фортеці йшла модернізація[88][89][90].
Срібні монети першого десятиліття правління імператора поділяються на два основні типи: з гербом у колі, або без кола. Указ 1807 року встановлював нові стандарти оформлення гурта для всіх номіналів: для рублевих монет — вдавлений напис, для полтин — шнуроподібний гурт, для решти номіналів — гладкий гурт. 1810 року втиснутий напис гурта встановили також для полтин, а гладкий гурт замінили пунктиром на дрібних срібних монетах[91].
У перше десятиліття правління Олександр І мідні монети карбувалися за номінальним рядом катерининських часів. Вони мали однакове оформлення: на аверсі — двоголовий орел, на реверсі — номінал і дата. Обидва боки обрамлені концентричними лінійними колами, номінал додатково дублювався великими лічильними крапками. До 1810 року вони випускалися за колишньою 16-рублевою стопою. Карбування монет велося на Єкатеринбурзькому («ЕМ») і Сузунському («КМ») дворах, причому переважно 5-копійчаних. Номінали від 1 копійки і нижче карбувалися в дуже незначних кількостях. Виділяють п'ять типів орла на монетах — три єкатеринбурзькі і два сузунські; сузунські п'ятаки 1802 року відомі із зубчастим обідком навколо лінійних кілець на обох боках і без нього, за зустрічанністю вони приблизно однакові. Також у Єкатеринбурзі 1802 року викарбували рідкісну монету номіналом 5 копійок з датою без одної цифри «180»[92][90].
1810 року, відповідно до указу «Про новий устрій монетної системи», випускалися срібні та мідні монети нового дизайну з «орлом з піднятими крилами». На реверсі рублів та полтин з'явився напис усередині вінка, що вказував вміст чистого срібла в монеті. Відновилося карбування срібних 20 і 5 копійок, а номінал «полуполтинник» скасували. У 1810—1813 роках дрібна срібна монета карбувалася зменшеної 750-ї проби, проте 1813 року уряд знову повернув для неї 868-му пробу, через технологічні складнощі спільного виробництва з крупними срібними номіналами, але при цьому була зменшена її вага[90]. З 1817 року, після 12-річної перерви, відновилося карбування золотих монет, у вигляді 5-рублевого номіналу нового дизайну: з'явився герб нового типу («орел з опущеними крилами»), а на реверсі вказувався вміст чистого дорогоцінного металу (як на рублях та полтинах)[87]. У новій золотій монеті знизили пробу дорогоцінного металу до 917-ї, замість попередньої 986-ї, через що збільшилася її загальна вага[88].
Мідний 5-копійчаний номінал взагалі скасували, оскільки його понад 50-річне масове карбування переповнило країну цією важкою монетою, з одного боку знецінивши мідні гроші, з іншого — ускладнивши обмін у дрібних побутових торгових розрахунках[93]. 1810 року в обіг запровадили нові мідні монети 24-рублевої стопи, номіналом 2 і 1 копійки та деньгу, які карбували у більших обсягах ніж до цього, щоб усунути дефіцит розмінної монети. Виробництво нових монет налагодили на Єкатеринбурзькому та Сузунському монетних дворах, але згодом виявилося, що для проведення швидкої реформи їх потужностей не вистачало, через що їх карбування організували на Санкт-Петербурзькому монетному дворі, а також на Іжорських заводах у місті Колпіно (два останніх виробництва карбували мідну монету у 1810—1814 роках). Вперше на мідних монетах з'явилися літери-ініціали мінцмейстерів[90][88].
Грошова система часів Миколи I відзначається великим розмаїттям типів монет, за 30 років правління імператора багато разів змінювався дизайн (малюнки державного герба та імператорського вензелю й інше), з'являлися та зникали окремі номінали. Найбільших перетворень зазнали мідні монети, серед яких постійно змінювалися технічні характеристики, зокрема це було зумовлено грошовою реформою Є. Ф. Канкріна. Незмінними за часів Миколи І залишалися лише вага і проба срібної та золотої монети, до карбування яких, крім Санкт-Петербурзького монетного двору («СПБ»), у 1840-х—1850-х роках приєднався Варшавський двір («МW»)[95][96][97].
На початку правління Миколи I карбувалися золоті, срібні та мідні монети за номінальним рядом та дизайном олександрівського типу. Золоті монети (зразка 1817 року) карбували до 1831 року, срібні (зразка 1810 року) — перші півроку правління імператора, а мідні (24-рублевої стопи, зразка 1810 року) — до 1830 року на Єкатеринбурзькому («ЕМ») і Сузунському монетних дворах («СМ»)[96][98].
1824 року на Уралі відкрили великі поклади платини. З 1828 року почалося карбування та поступове введення в обіг платинових монет номіналом 12, 6 і 3 рубля. Незвичайні номінали були обумовлені тим, що платина в ті роки була майже в шість разів дорожча за срібло і мала вищу питому вагу, тому її вирішили карбувати у формах для срібних монет зі зміною номіналу. Так, при порівнянні однакових за діаметром срібного рубля та платинової монети, виявилося, що остання коштувала у 12 разів більше. Те саме було і для двох інших монет. Щоб було простіше рахувати, на платинових монетах карбували їх вартість у сріблі. На монетах цього типу уперше з'явився новий герб — «орел з піднятими крилами», на яких розміщені 6 гербів: казанський, астраханський, сибірський, польський, херсонеський і фінляндський. Карбування монет припинили 1845 року через скорочення видобутку і нестабільність ціни на платину. Для виміну їх на золоту і срібну монети відвели 6 місяців[99].
При Миколі І карбували лише 5-рублеві золоті монети. 1832 року золоті монети олександрівського типу змінили 5 рублів з «орлом з піднятими крилами» (як на платинових монетах), та іншим дизайном реверсу з позначенням номіналу[95][100].
З 1826 року срібні монети карбувалися з «орлом з опущеними крилами» (як на золотих монетах зразка 1817 року); також, починаючи з цієї серії, 1827 року запровадили новий номінал «25 копійок»[101]. 1832 року дизайн срібних монет знову зазнав змін: на них з'явився «орел з піднятими крилами» (взятий з платинових монет), та інший дизайн реверсу з позначенням номіналу. На реверсі рублів та полтин з'явилося «МОНЕТА», яке спеціально відрізняло срібні монети як повноцінний грошовий засіб від асигнаційного рубля[102]. Існує велика кількість різновидів миколаївських срібних монет за типами орла, нюансів малюнка, зображення букв й іншого. Так, виділяють два типи «орла з опущеними крилами» на рублях за довжиною стрічок у лапах (1831 року орел стає опуклішим, з довшими стрічками під ним)[96].
Ще наприкінці правління Олександра I стало зрозуміло, що мідний грошовий обіг потребує реформування[95]. Існував незручний для розрахунків мідний номінальний ряд, якій в обігу переважно був представлений 2-копійчаними монетами. Також назріла необхідність приведення до єдиного співвідношення вартості паперових грошей та мідної монети зі срібним рублем. Для вирішення цих питань уряду знадобилося кілька послідовних кроків[103].
Першим кроком стало введення в обіг 1832 року монет нового дизайну (з «орлом з опущеними крилами») 36-рублевої стопи. Вартість міді у нових монетах привели у відповідність із асигнаціями, що дозволяло вільний обмін на них (відповідно, співвідношення вартості срібної та мідної копійок становило 3,5/1). Виготовлення нових монет почалось за рік до оприлюднення указу двома дворами — Єкатеринбурзьким та Сузунським[103].
Наступним кроком стало приведення в єдине співвідношення паперових грошей та мідної монети зі срібним рублем згідно указу від 1 липня 1839 року. Він зобов'язував за 3,5 копійки міді давати 1 копійку срібла, причому це стосувалося легковагих монет 24-рублевої (зразка 1810 року) та 36-рублевої мідної стопи. З 1840 року в обіг вводилися мідні монети нового дизайну та більш важкої 16-рублевої стопи, так звані «копійки сріблом». На нових монетах замість герба зображався імператорський вензель, а поряд з номіналом містилося слово «СЕРЕБРОМ», що вказувало на їх рівновартісність зі сріблом. Масове карбування нових монет почалося за рік до цього на Єкатеринбурзькому та Сузунському дворах. Як тимчасовий захід у 1840—1843 роках до них приєднався Іжорський завод («СПМ»). З 1844 року через достатнє насичення грошового обігу мідними монетами виробництво в Єкатеринбурзі припиняється, а в Сузуні скорочується[104].
Упродовж кількох років у обігу знаходилися два види мідних монет: одні розмінювалися лише на асигнації, а інші — на срібло. З січня 1843 року легковагим монетам надавалась номінальна вартість у «важких копійках сріблом»: 10 копійок — три, 5 копійок — півтори, 2 копійки — пів і 1 копійка — чверть, за якою і почався їх викуп[104].
Заходи уряду щодо стабілізації грошового обігу дали свої результати, і 1849 року запровадили 32-рублеву мідну стопу. Нову монету вирішили робити поліпшеного оформлення і підвищеної якості виготовлення. На лицьову сторону повернули державний герб («орел з піднятими крилами»), а все виробництво велося лише на Єкатеринбурзькому дворі. З 1850 року до нього підключається Варшавський («ВМ»). Нові монети надійшли в обіг лише після указу від 23 січня 1853 року[105].
При Миколі І випускали різноманітні пам'ятні монети з приводу різних подій: відкриття пам'ятників, коронації, одруження та інших. Наприклад, випустили багато монет на згадку відкриття Олександрівської колони, пам'ятника-каплиці на Бородінському полі, на пам'ять самої коронації та її десятирічного ювілею тощо. Ці монети вирізняються продуманим дизайном із деталізованим зображенням пам'ятників або царської сім'ї. На всіх монетах вказано їхній номінал. Зустрічаються пам'ятні монети номіналом 10, 5, 1,5 та 1 рубль[97].
5 рублів На згадку про початок карбування із золота Коливано-Воскресенських копалень (1832)
Матеріал: золото 917-ої проби
Гурт: пунктир
Аверс/реверс: медальне (0°)
Маса (г): 6,54
Діаметр (мм): 22,6
Товщина (мм): ?
Випуски та тиражі:
1832 СПБ ПД ?
Олександр ІІ (1855—1881)
За часів правління Олександра ІІ монетне виробництво зазнало низки змін, що призвело до появи монет різного дизайну і характеристик. Зокрема, після чотирьох років випуску монет миколаївського типу, 16 січня 1859 року Олександр II затвердив новий герб (так званого «худого орла з короткими крилами»), за малюнком, виконаним медальєром І. І. Чукмасовим, з коронаційної медалі роботи О. П. Ляліна. На крилах нового орла розмістили 8 гербів (замість 6-ти як раніше) — казанський; польський; херсонеський; об'єднаний київський, новгородський і володимирський; астраханський; сибірський; грузинський; фінляндський. На грудях орла московський герб. Надалі герб не змінювався до 1917 року[107][108][109].
Золоті 5 рублів до 1858 року карбувалися миколаївського типу, а з 1859 року — з «худим орлом»; технічні параметри монет цього номіналу не змінювалися. Крім цього, при Олександрі ІІ додався новий золотий номінал — 3 рубля[110]. Причиною появи нового номіналу стало те, що у жовтні 1868 року Державному канцлеру надійшла нота посланника Нідерландів із протестом проти карбування Санкт-Петербурзьким двором (золоті монети всіх номіналів карбувались лише там) голландських дукатів. Таким чином, припинили столітню практику виготовлення «відомої монети», а натомість, для ліквідації дефіциту золотих монет цієї вагової норми, 11 лютого 1869 року вирішили розпочати карбування (після припинення карбування російсько-польської монети номіналом 3 рублів = 20 злотих) «російські червінці трирублевого номіналу тієї ж 88 проби, що і напівімперіали»[111][112].
Технічні параметри срібних монет крупних номіналів (рублі, полтини та 25 копійок) теж не змінювалися: до 1858 року вони карбувалися старого миколаївського зразка, а з 1859 року — з «худим орлом». Щоб розрахунки в срібних рублях ставали більш звичними, 1859 року із позначення номіналу на рублях та полтинах прибрали слово «МОНЕТА». 1860 року з'явився новий срібний номінал — 15 копійок. Срібні монети дрібних номіналів (20, 10 і 5 копійок): до 1858 року вони карбувалися старого миколаївського зразка; у 1859—1860 роках на них розміщувався «худий орел»; а з 1860 року — «товстий орел». Задля припинення вивозу срібних монет закордон, кілька разів змінювалася проба дрібних срібних монет: 868-та до 1860 року, 750-та у 1860—1866 роках, та 500-та з 1867 року. 15 копійок карбувались відповідно двох останніх різновидів та проб[111].
Срібні монети карбувалися на Санкт-Петербурзькому («СПБ») та на Варшавському (номінали 25, 20 копійок 1857 року та 10 копійок 1855 року з літерами «MW») монетних дворах. 1861 року через перевантаженість Санкт-Петербурзького двору уряд розмістив замовлення на виготовлення монет номіналом 20, 15 і 10 копійок у Парижі та Страсбурзі[113]. Там вони карбувалися зі знаком «СПБ», без ініціалів мінцмейстера[108].
Як і інші монети, мідні гроші теж торкнулися перетворень, що проводилися в країні. У 1855—1867 роках карбували мідні монети миколаївського зразка, 32-рублевої стопи, але з вензелем Олександра ІІ на номіналах від 1 копійки і меньше. З 1859 року на них з'явився «худий орел», як на золотих та срібних монетах. З 1867 року карбувалися мідні монети нового дизайну, 50-рублевої стопи. Бортики нових мідних монет спеціально виготовлялися високими для кращої зносостійкості, а шрифти на них чергувалися з опуклого на вдавлений для ускладнення їх підробки[111]. Додатковою відмінністю мідних монет нового дизайну від колишніх випусків став рифлений гурт[24]. Зменшення мідної монетної стопи було викликане тим, що паперовий рубль, що розмінювався на мідь, до цього часу котирувався по відношенню до банківського срібла на 15—33 % дешевше. Також це було однією з причин зменшення проби у срібних розмінних монетах[24].
У 1867—1876 роках мідні монети карбувалися на Єкатеринбурзькому («ЕМ») та Санкт-Петербурзькому («СПБ») монетних дворах, а також на Варшавському дворі («ВМ») у 1855—1864 роках. Після того, закрили Варшавський (1868 року) та Єкатеринбурзький (1876 року) монетні двори, мідні монети карбували лише в Санкт-Петербурзі[108].
1859 року з нагоди відкриття монумента Миколі I у Санкт-Петербурзі на столичному монетному дворі викарбували пам'ятний рубль з параметрами стандартного рубля, але з гладким гуртом. Автор аверсу академік медальєр О. П. Лялін, а реверсу — медальєр В. В. Алексєєв. Є два різновиди цього рубля: «Опуклого» та «Плоского» карбування[108].
Рубль На згадку про відкриття монумента Імператору Миколі I на коні (1859)
Матеріал: срібло 868-ої проби
Гурт: гладкий
Аверс/реверс: медальне (0°)
Маса (г): 20,73
Діаметр (мм): 35,5
Товщина (мм): 2,5
Випуски та тиражі:
1859 50.118
Олександр ІІІ (1881—1894)
У роки правління Олександра III все монетне виробництво імперії зосередилося на Санкт-Петербурзькому монетному дворі, й теж зазнало низки кардинальних змін. Зокрема: з монетної системи Імперії зникло слово «полтина», їй на заміну прийшла 50-копійчана монета; після більш ніж столітньої перерви (з часів Катерини II) на регулярній срібній монеті з'явився портрет правлячого імператора; вперше, з початку XIX століття відновили карбування золотої 10-рублевої монети.
До 1885 року золоті монети (5 і 3 рубля), крупні срібні монети (рубль, полтина і 25 копійок) карбувалися за дизайном та технічними параметрами часів Олександра ІІ. Дрібні срібні монети (від 5 до 20 копійок) без змін за зразком 1867 року протягом всього правління Олександра III. Дизайн мідних монет зразка 1867 року теж залишався без змін протягом усього правління, лише на найдрібніших номіналах, 1\2 копійки і 1\4 копійки, змінився вензель імператора. 5-копійчані монети відомі лише з датою «1881»[115][116].
З 1886 року рублі, 50 і 25 копійок карбувалися з портретом Олександра III, пробу срібла у яких збільшили до 900-ї, (замість колишньої 868-ї проби), при цьому вміст чистого металу залишили на попередньому рівні. Для більш компактної композиції аверсу (де розміщувався портрет імператора) зменшили діаметр монетного кружка. Рублі перших випусків карбувалися з портретами різних розмірів, крім того є невеликі нюанси в малюнку бакенбард Олександра III. Є три різновиди портрета: «Велика голова», «Мала голова, борода не доходить до напису» і «Мала голова, борода доходить до напису». З монети зникло позначення монетного двору. З 1888 року карбувався рубль з одноманітним портретом імператора. Автором аверсу (портретної сторони) став медальєр А. А. Гриліхес (син), а реверсу, заміненим орлом на новий тип — медальєр А. Г. Гриліхес (батько). Втім, вищевказаних номіналів, при Олександрі III карбувалося вкрай мало. Причиною цього було те, що реальну основу грошової системи у ці роки становили не срібні, а паперові рублі (кредитні білети)[117][115].
Так само, з портретом Олександра III, 1886 року почали карбувати золоті монети в 10 і 5 рублів. Вміст дорогоцінного металу в яких привели у відповідність до срібного рубля і прийнятою в Європі золотою монетою. Таким чином, ліквідували лаж (надбавка) по відношенню до срібла, який довгий час становив близько 3%, що надало можливість 5-рублевій монеті звертатися в європейських країнах. Так само, у відповідності до срібла, змінилися технічні характеристики — монети стали товстішими, але меншого діаметру, пробу знизили до 900-ї (замість колишньої 917-ї проби)[116].
1883 року вийшов коронаційний рубль Олександра III, який мав ті ж технічні параметри, що і звичайні звичані випуски. Медальєром був Л. Х. Штейнман (ініціали на срізі портрета «ЛШ»)[115].
Рубль На згадку про коронацію Імператора Олександра III (1883)
Матеріал: срібло 868-ої проби
Гурт: гладкий
Аверс/реверс: медальне (0°)
Маса (г): 20,73
Діаметр (мм): 35,5
Товщина (мм): 2,5
Випуски та тиражі:
1883 279.000
Микола ІІ (1894—1917)
Оскільки основна мета грошової реформи С. Ю. Вітте полягала у запровадженні золотого стандарту, в обіг у великих обсягах вводилися різноманітні золоті монети та срібні і мідні до них розмінні номінали[119]. На золотих та срібних монетах (рубль, 50 і 25 копійок) Микола II зберіг тип та концепцію оформлення прийняту Олександром III, проте його портрет (роботи А. Ф. Васютинського) був повернутий ліворуч[120][121].
Загалом при Миколі II для обігу випускали чотири типи золотих номіналів: 15 рублів, 10 рублів, 7,5 рублів і 5 рублів. Монети номіналом 5 і 10 рублів карбували в різні роки, причому в деякі періоди тиражі були малими. Зокрема, це обмежений тираж 5-рублевих золотих монет 1907 року (було випущено близько ста штук). Монети номіналом 7,5 і 15 рублів карбували тільки 1897 року, проте їхні тиражі були великими. За дизайном нові монети повторювали концепцію оформлення монет Олександра III. Однак при зовнішній схожості миколаївські монети мають суттєву відмінність від олександрівських, оскільки за рахунок девальвації золотого рубля, проведеної в ході реформи С. Ю. Вітте, вага перших у півтора раза менша, ніж вага других. При цьому для обох монет використана однакова 900 проба золота. Миколаївські золоті монети карбували і після смерті імператора. Так, у період з 1923 по 1926 роки радянський уряд потай випускав царські монети часів Миколи II із зазначенням старих дат випуску, щоб розраховуватися ними при веденні зовнішньоторговельних операцій[122][121].
Крупні срібні монети (рублі, 50 і 25 копійок) надходити в обіг у кількості, що багаторазово перевищувала тиражі попередніх імператорів. Оскільки Санкт-Петербурзький монетний двір був перезавантажений карбуванням золотих монет, у 1896—1899 роках замовлення на карбування розміщуються на іноземних монетних дворах — Паризькому (зірка на гурті) і Брюссельському (дві зірки на гурті). За 1896—1898 роки включно, трьома дворами виготовили банкової срібної монети на суму близько 140 мільйонів рублів (більше, ніж за попередні півстоліття)[120][121].
Дрібні срібні номінали (від 5 до 20 копійок) карбувалися за нормативами та формами, принятими ще при Олександрі ІІ, тобто зразка 1867 року, але з рифленим гуртом[123]. 1916 року частина 15- і 10-копійчаних монет (без букв) була виготовлена на замовлення в Осаці (Японія), у зв'язку з гострим дефіцитом розмінних номіналів[121].
Мідні монети теж карбувалися за нормативами та формами зразка 1867 року, зміни торкнулися лише зміни імператорського вензеля на 1/2 і 1/4 копійках. У 1894—1917 роках мідні монети карбувались на трьох монетних дворах Санкт-Петербурзькому, Бірмінгемському (1896—1898 роки) та на Санкт-Петербурзькому заводі кольорових металів Розенкранца (1899—1901 роки)[124][125].
За часів Миколи ІІ викарбували низку пам'ятних монет, присвячених найрізноманітнішим подіям: коронації імператора, відкриття пам'ятника Олександру II, столітнього ювілею Вітчизняної війни 1812 року, трьохсотрічного ювілею Дому Романових та в інших випадках. Монети карбували різними тиражами, зокрема на честь відкриття пам'ятника Олександру ІІ — у кількості 5 тисяч одиниць, пам'ятника Олександру III — 2 тисячі штук. Водночас монети на пам'ять коронації самого імператора Миколи II карбували в кількості понад 190 тисяч одиниць, а на честь ювілею Дому Романових — півторамільйонним тиражем. Частину з випущених монет переробляли, оскільки вони не подобалися імператорові, а інші виявилися незатребуваними у зв'язку з Першою світовою війною[119].
У Російській імперії карбувалися донативні монети — подарункові золоті монети, які випускалися за «особливими наказами» у 1876, 1895, 1896 та 1902 роках, більшість з яких карбувалися на високому художньому рівні. Донативні монети використовувалися як подарунки, що вручалися імператором або членами імператорської сім'ї.
Також з 1720-х і до 1910-х років в Російській імперії карбувалися пробні монети. Вони карбувалися на основі заздалегідь заданої ваги і форми й після виготовлення подавалися разом з іншими зразками на розгляд спеціальної комісії, що займалася відбором та затвердженням рішень про карбування монет. Пробні монети найчастіше карбували з міді, але іноді для їх створення використовували дорогоцінні метали. Місцем зберігання пробних монет був архів монетного двору[133]. Пробні монети були потрібні для оцінки зовнішнього вигляду виробу або для випробування нових технологій виготовлення. Їх не використовували в грошовому обігу і вони не мали платіжної сили[134].
↑Фенглер Х., Гироу Г., Унгер В. Словарь нумизмата: Пер. с нем. — М.: Радио и связь, 1982. — 328 с.
↑Ларин-Подольский И. А. Русские монеты от Петра I до Николая II. Большая иллюстрированная энциклопедия. — Москва: Эксмо, 2014. — 256 с. — ISBN 978-5-699-61347-2.
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_1.jpeg)
.jpeg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81.jpg)
_%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81.jpg)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
