Мотичак Роман Миколайович

Мотичак Роман Миколайович
Мотичак Роман Миколайович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	30 травня 1969; Бережок, Турківський район, Львівська область
Смерть	10 серпня 2014 (45 років); Іловайськ
Псевдо	«Комуніст»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За жертовність і любов до України»
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За жертовність і любов до України»

Рома́н Микола́йович Мотича́к (30 травня 1969 — 10 серпня 2014) — старший солдат резерву Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1969 року в селі Бережок (Турківський район, Львівська область). Згодом проживав у сусідньому селі Лімна; закінчив місцеву школу. Пройшов строкову військову службу в одній із частин морської піхоти Північного флоту СРСР — в Архангельську. У складі зведеного підрозділу брав участь у військовому параді в Москві (останньому перед розпадом СРСР). Одружився, подружжя виховувало двох дітей. Збирався будувати власний будинок, заснувати автомайстерню; часто їздив за кордон, привозив різні деталі і механізми, змайстрував саморобний всюдихід.

Учасник Революції Гідності — в складі сотні Лева. Доброволець, вдома не знали, що він уже на фронті. Під час війни — оператор групи аналізу та координації, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

10 серпня 2014-го група з 15 бійців, у складі якої перебував «Немо», рухалася попереду колони та виявила на мосту, через який пролягав шлях із Іловайська, підозрілі дроти — ознаки мінування. Гвардійці відвернули підрив мосту, але потрапили під обстріл терористами із великокаліберних снайперських гвинтівок і кулеметів. Протягом бою противник був відкинутий, загинули полковник Юрій Бойко, підполковник резерву Юрій Литвинський, старший солдат резерву Роман Мотичак.

Удома залишилися мама Ярослава Іванівна, дружина, син, донька. Похований в селі Лімна.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно).
медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
У Лімнянській школі відкрито пам'ятну дошку на його честь.
«Іловайський Хрест» (посмертно).
його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 22.
вшановується 10 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.^[1]