дослідами з самозараження кров'ю хворих на епідемічний висипний тиф та поворотний тиф, що дало змогу доказати їх заразність та можливість зараження від них через кровосисних комах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мочутковський.
Мочутковський хотів з'ясувати, чи дійсно, як він припускав, кров хворого на висипний тиф здатна спричинити захворювання у здорової людини. Взявши трохи крові від хворого, він зробив собі надріз на шкірі та ввів в нього цю кров. Щеплення не зробило ніякої дії. Але Мочутковський не відступив. Він вірив у правильність своєї теорії і повторив дослід, але і цього разу залишився здоровим. П'ять разів повторював він експеримент, і весь час безрезультатно. Однак він не відмовлявся від свого припущення і продовжував дослідження. І дійсно, на шостий раз спроба вдалася. Через 17 днів після початку експерименту він захворів. Почалося з звичайних тяжких симптомів — ознобу, гарячки, марення, а через два тижні[3] на шкірі з'явилися плями, характерні для висипного тифу. Протягом декількох тижнів Мочутковський перебував на межі життя і смерті, потім ознаки хвороби почали слабшати, і, нарешті, він видужав. Тільки серце, яке часто під дією цієї хвороби відмовляє, постраждало і у нього та давало себе відчувати ще багато років по тому.[4]
Таким чином, він довів заразливість крові хворих на ці тифи, стосовно поворотного тифу він це зробив разом з Григорієм Миколайовичем Мінхом. Обґрунтував також можливість передачі цих захворювань вошами. Згодом провів ґрунтовні дослідження інфекційної етіології епідемічного поворотного тифу та його епідеміологічних засад — шляхів поширення від хворого до здорових людей. Захистив на цю тему докторську дисертацію у 1877 році[5].
Писав праці з бальнеології — про цілющі властивості одеських лиманів, щодо засад бальнеологічного лікування нервових захворювань та туберкульозу. Проводив дослідження з застосування дієти для лікування.
У 1890 році Й. Мочутковський був обраний головою Товариства одеських лікарів. Був засновником та редактором газети «Південно-російської медичної газети» — друкованого органу Товариства одеських лікарів. Газета почала виходити у 1892 року, видавалась впродовж 5 років і була одним із перших періодичних медичних видань у країні.
Серед його праць:
1875 — «Гострий висхідний параліч»,
1875 — «Параліч руху правої верхньої кінцівки, атрофія її м'язів із сповільненням росту кісток»,
1876 — «Досвід прищеплення тифу та інших інфекційних хвороб»,
1876 — «Матеріали до вивчення лікувальної сторони одеських лиманів»,
1876 — «Щодо епілепсії»,
1877 — «Матеріали для патології та терапії поворотного тифу» — докторська дисертація,
1877 — «Практичні спостереження над дією саліцилово-кислого натру та саліцилової кислоти»,
1877 — «Про різні типи температурних кривих поворотного тифу»,
1880 — «Спостереження над поворотним тифом»,
1881 — «Про збудливість рухових центрів кори мозку при гіпнотичному стані»,
1881 — «Про вплив холодної води на виділення білка сечею»,
1881 — «Про якість лікувальних сортів винограду, який росте у околицях Одеси»
1881 — «Застосування підвішування хворих у лікуванні деяких розладів спинного мозку» (надруковано англійською в часопису «Brain», т. XII, 1882 рік)
1882-83 — «Про причини епідемічних проявів черевного тифу»,
↑Скороходов Л. Я., Материалы по истории медицинской микробиологии в дореволюционной России, М., 1948 (рос.)
↑Це помилка автора — адже висипання з'являються на 4-5 добу від початку хвороби
↑Гуго Глязер Драматическая медицина. Опыты врачей на себе. Гл. «Вши, несущие смерть». Издание второе. Пер. с нем. М.:Молодая гвардия. 1965. — 216 с. (рос.)
↑Надруковано німецькою у «Deutsch. Archiv f. klin. Med.», 1879, XXIV (нім.)
