Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг)

Музей образотворчих мистецтв
Музей образотворчих мистецтв
Тип	художня галерея
Країна	Німеччина
Адреса	Німеччина, Лейпциг, Заксенплац
Засновник	Maximilian Speck von Sternburgd
Засновано	1848
Відкрито	1848
Фонд	3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60 000 графічних творів
Директор	Ганс-Вернер Шмідт
Сайт	mdbk.de
	Музей образотворчих мистецтв у Вікісховищі

Музе́й образотво́рчих мисте́цтв (нім. Museum der bildenden Künste) — міський художній музей Лейпцигу, колекція живопису та скульптури якого вважається однією з найдавніших, найбільших та найцінніших міських художніх колекцій в Німеччині.

Історія

Заснування музею та його перша будівля

Історія музею починається з заснування лейпцизького товариства любителів мистецтва в 1837 р., члени якого — колекціонери й меценати поставили собі за мету створити в Лейпцигу художній музей. 10 грудня 1848 року завдяки зусиллям цієї організації в будівлі першої міської школи в Моріцбастай відкрився Міський музей, у якому було представлено близько сотні подарованих музею творів сучасного мистецтва.

Колекція збагачувалася завдяки експонатам, подарованим музею зокрема Максиміліаном Шпеком фон Штернбургом, Альфредом Тіме та Адольфом Генріхом Шлеттером. 1853 року купець і збирач мистецтва Адольф Генріх Шлеттер передав свою колекцію в дар місту з умовою, що протягом п'яти років для Міського музею буде побудовано власну будівлю. Нову будівлю музею на площі Ауґустусплац (нім. Augustusplatz), на місці якої зараз знаходиться концертний зал «Гевандгаус», було побудовано в стилі італійського Ренесансу за проектом архітектора Людвіга Ланге. Музей на новому місці відкрився незадовго до закінчення встановленого строку Шлеттером 18 грудня 1858 р. З 1880 до 1886 року в зв'язку з постійним зростанням колекції музею будівлю було розширено за проектом архітектора Гуго Ліхта.

Як і інші музейні колекції Німеччини, націонал-соціалізм не пощадив музейні фонди живопису і скульптури в Лейпцизі. В 1937 році в рамках пропагандистської акції боротьби з дегенеративним мистецтвом з лейпцизького музею було вилучено 394 твори живопису та графіки, виконаних переважно в експресіоністській манері . У ніч на 4 грудня 1943 року в результаті повітряного нальоту на місто будівля музею була зруйнована. Велика частина колекції до того часу вже була перевезена у сховище.

Музей Димитрова та інші проміжні рішення

Після зруйнування будівлі музею на Ауґустусплац для Міського музею почалася тривалий період «безпритульності» (61 рік), що обмежувало можливості експозиції музею. В 1948 р. музей в'їхав в колишній будинок Імперського банку на вулиці Петерссштрассе (нім. Petersstraße), у 1952 р. музей переїхав до колишньої будівлі Імперського суду (зараз тут розташований Адміністративний суд Німеччини) і став Музеєм Димитрова.

Після того, як у травні 1992 р. було ухвалене рішення про перенесення Федерального адміністративного суду до Лейпцига, в серпні 1997 р. музей був змушений знову переїхати в інше місце — в лейпцігський «Торговий двір» (нім. Handelshof).

Нова будівля

У середині 1990-х рр.. місто ухвалило рішення про будівництво для Музею образотворчих мистецтв власного будинку. 4 грудня 2004 р., рівно через 61 рік після знищення будівлі на Ауґустусплац, музей відкрив двері перед відвідувачами в новій будівлі на площі Заксенплац (нім. Sachsenplatz). Будівництво нової будівлі у формі куба за проектом архітекторів Карла Хуфнагеля, Петера Пютца і Міхаеля Рафаеліана обійшлося в 74,5 млн євро. Це перша будівля художнього музею, побудована в Німеччині починаючи з 1950 р.

Музей образотворчих мистецтв у Лейпцизі занесений до виданої в 2001 р. «Синьої книги», куди входять найзначніші установи культури на території нових федеральних земель.

Колекція

Зараз колекція музею, що становить 3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60000 графічних творів мистецтва, повноцінно розмістилася на площі в 7000 кв.м. Збірка музею охоплює твори починаючи з пізнього Середньовіччя і аж до сучасності. У колекції представлені твори старих німецьких і голландських майстрів XV і XVI ст., Італійське мистецтво XV—XVIII ст., Мистецтво Нідерландів XVII ст., Французьке мистецтво XIX ст., А також мистецтво Німеччини періоду XVIII—XX ст.

Значну частину колекції складають:

твори голландських і німецьких майстрів XV—XVI ст.: Майстра Франке, Яна ван Ейка, Рогіра ван дер Вейдена, Лукаса Кранаха Старшого, Георга Лембергера, Бартоломеуса Брейна, Ганса Роттенгаммера, Адама Ельсгаймера;
твори німецьких майстрів XVII ст. (наприклад, Георга Флегеля);
роботи італійських живописців XV—XVI ст.: Фра Анджеліко, Якопо дель Селлайо, Франческо Франча, Себастьяно Майнарді, Чіма да Конельяно, Рафаеля Санті, Якопо Тінторетто;
картини голландців XVII ст.: Франса Галса, Гендріка ван Балена старшого, Бартоломеуса ван дер Гелста, Арта ван дер Нера, Класа Моленара, Альберта Кейпа, Пітера де Хооха, Герарда Терборха тощо;
роботи митців «часу Гете» (die Goethezeit): Антона Граффа, Йоганна Тішбейна старшого тощо;
твори романтиків (Каспар Давид Фрідріх) і представників дюссельдорфської художньої школи (Андреас Ахенбах).

У центрі скульптурної колекції знаходиться портрет Людвіга ван Бетховена роботи Макса Клінгера, видатного сина Лейпцига. Творчості Клінгера і Макса Бекманна в музеї відведено окремий поверх. В експозиції представлено також скульптурні твори українського й американського митця Олександра Архипенка.

Сучасне мистецтво представлено в музеї комплексної експозицією представників лейпцизької школи: Бернгарда Гайзіга, Вернера Тюбке та Вольфганга Маттхоєра — та великими фондами уславлених німецьких художників Нео Рауха і Даніеля Ріхтера.

Джерела

Jahn, Johannes: Museum der Bildenden Künste. Leipzig. E. A. Seemann, 1961.
Leipziger Volkszeitung Journal, Sonderbeilage zur Eröffnung des neuen Bildermuseums vom 3. Dezember 2004.
Bode, Peter M.: Das Haus der tausend Räume, in: Art-Magazin 12/2004, S. 19-31.
Museum der Bildenden Künste Leipzig (Hrsg.):Corot bis Monet: Von Barbizon zum Impressionismus, Schenkung Bühler-Brockhaus an das Museum der bildenden Künste LeipzigISBN 3-00-011003-8