Мшанецьке лісництво
Мшанецьке лісництво — територіально-виробнича одиниця ДП «Тернопільське лісове господарство» Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, підприємство з вирощування лісу, декоративного садивного матеріалу. Завдання і структураМшанецьке лісництво створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству. Площа лісництва становить 4397,0 га, воно розміщене на північному заході Зборівського району. Територія лісництва складається з двох дільниць і 13 обходів, є більше 20 га лісових розсадників та плантацій[1]. Один з розсадників є біля контори лісництва, инший — один з найбільших лісових розсадників на Тернопільщині — 8 га, в якому зосереджено шкільні та маточні відділення, чорний пар, тригектарна клонова плантація модрини японської, закладеної 2003 року, а також лісові посіви клена-явора, дуба червоного, яблуні лісової, липи, клена гостролистого, ялини європейської, сосни звичайної, дуба звичайного, а також декоративних порід — форзиції, глоду і дейції 2008—2011 років посіву декоративного посадматеріялу[2]. Є такі лісові урочища: «Бліх», «Вертелка», «Мильно», «Янківці» та инші. Контора розташована в селі Мшанець на вул. Хутір Манюки 161-Б.
КолективУ Мшанецькому лісництві працювали(-ють): лісничі: помічники лісничого:
майстри лісу:
майстер лісового розсадника:
Об'єкти природно-заповідного фондуНа території лісництва є такі об'єкти природно-заповідного фонду:[13]
Події2012 року лісництво відвідав Голова Держлісагентства Віктор Сівець, який відкрив лісову дорогу, що з'єднує село Ренів з трасою Львів—Броди, загальна протяжність якої — 3,605 км[2]; ремонт цієї дороги проводився у 2011[3]—2013[2] роках. На День довкілля у 2014 році моряки найновішого на той час в Україні військового корвета «Тернопіль» долучилися до висадки більше трьох тисяч дубів[14]. Примітки
Посилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia