Мідний вершник (пам'ятник)

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: замовник

Мідний вершник
59°56′12″ пн. ш. 30°18′08″ сх. д. / 59.93655556° пн. ш. 30.30216944° сх. д. / 59.93655556; 30.30216944
Тип	монументальна скульптураd
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Росія
Розташування	Санкт-Петербург
Архітектурний стиль	класицизм
Скульптор	Етьєн Моріс Фальконе
Матеріал	бронза, граніт
Висота	10,4 м
Засновано	1768
Встановлено	1782 рік
Стан	Діючий
Мідний вершник (пам'ятник) (Росія)
Мідний вершник у Вікісховищі

Мідний вершник (рос. Медный всадник) — кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Московського царства (від 1721 — Російська імперія). Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.

Після воцаріння Катерини II Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їй^[1]. Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній^[2].

Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного міста^[3]. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників^[3].

Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина II, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним і відомим філософом Дені Дідро.

Цей розділ потребує доповнення.

• 
  Дені Дідро
• 
  Д. Голіцин
• 
  Катерина II
• 
  I. Бецькой

• Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876.
• Hildebrandt, Edmund. Leben, Werke und Schriften des Bildhauers E.- M. Falconet. — Strassburg: Heitz and Mündel, 1908. — 226 s.
• Либрович С. Ф. История Медного всадника. (В 7 вып.). — Вып. 1 — 7. Бесплатное приложение к журналу «Задушевное Слово». Пг.- М. Т-во М. О. Вольф, 1916 (теж саме окремим виданням див.: Либрович С. Ф. История Медного всадника. — Петроград; Москва: т-во М. О. Вольф (Петроград), 1916. — 88 с.: фронт. (ил.))
• Зарецкая З. В. Фальконе. — 2-е изд., доп. — Л.: Аврора, 1970. — 48 с. [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Андросов С. О. О статуе Петра Великого работы Фальконе // Феномен Петербурга. Труды Междунар. конф., состоявшейся 3-5 нояб. 1999 г. во Всерос. музее А. С. Пушкина. — С.- Пб., 2000.
• Пыляев М. И. Старый Петербург. Рассказы из былой жизни столицы. — С. — Пб.: Паритет, 2002. — 480 с. — С. 265—267 (ця книга в PDF^{[недоступне посилання з липня 2019]}).
• Alexander M. Schenker. The Bronze Horseman: Falconet's Monument to Peter the Great. — New Haven: Yale University Press, 2003. — xv, 398 pp. Notes. Bibliography. Index. Illustrations. Photographs.
• Вагеманс Эммануэль (Бельгия). Петр Великий, Фальконе и Радищев, или Сброшенный с пьедестала самодержец // Человек между Царством и Империей. Сборник материалов международной конференции. Под ред. М. С. Киселевой. — М., РАН — Институт человека, 2003. — 515—525.
• Шенкер А. М. Медный всадник. Памятник и его творцы / пер. Т. Бузина; отв. ред. Д. М. Буланин. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2010. — 415 с.
• Русинова О. Е. Образец для подражания: Этьен Морис Фальконе, скульптура и литература. — СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2012. — 245 с., ил.
• Корепанов Н. С. Медь для «Медного всадника» // Уральский исторический вестник. — 2012. — № 2 (35). — С. 127—130. [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]

• Ильина Т. В. Русское искусство XVIII века. — М.: Высшая школа, 1999. С. 270—274.
• Медный всадник (1782 г.) / Сто великих памятников // Д. К. Самин. — М. : Вече, 2002. — 480 с. — (100 великих). — ISBN 5-7838-0875-X. [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Романов Александр. Дерзновению подобно… // История. Приложение к газете «Первое сентября». — 2003. — Июнь (№ 22). — С. 14 — 15. — Библиогр.: с. 15 (5 назв.) [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Маркиз де Верак об открытии памятника Петру I в Санкт-Петербурге 18 августа 1782 года // Россия и Франция XVIII—XX века, Вып. 6. М. Наука. 2005. [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Этьен Морис Фальконе (1716—1791) / Сто великих скульпторов // Сост. С. А. Мусский. — М.: Вече, 2007. — 480 с.: ил. — (100 великих). [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Мегалит наших дней — Гром-камень под Петром // «Альтернативная история»
• История Российской империи. Шедевры Фальконе [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Гром-камень и его перевозка в Санкт-Петербург. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера 1786 г.
• Создание модели и отливка памятника Петру I в Санкт-Петербурге. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера — 1782—1786 г.
• Открытие памятника Петру I в Санкт-Петербурге. 7 августа 1782 г. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера. 1786 г.
• Откуда город? Глава 6. Медный всадник, кто же ты на самом деле? [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]