Міжнародна московська конференція з глобальних проблем всесвітньої історії![]() Глобалізація і Голокост: міжнародна московська конференція з глобальних проблем всесвітньої історії (26-27 січня 2002 року) — міжнародна наукова конференція, яка зібрала до 80 дослідників та істориків із 8 країн світу, зокрема із США, Австралії, Швейцарії, Австрії, Швеції, Болгарії, з різних міст Росії[1], серед учасників були присутні відомі ревізіоністи — люди, що ставлять під сумнів деякі історичні факти часів Другої світової війни і перш за все — що стосується Голокосту, зокрема кількості його жертв[2][3][4]. Ініціаторами конференції виступили Олег Платонов та Юрген Граф, які вважають Голокост міфом. Організаторами конференції виступили видавництво «Енциклопедія російської цивілізації» (тепер воно трансформовано в Інститут російської цивілізації [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.]) та американський журнал «Барнз рев'ю» (Вашингтон)[1][2][5]. Спонсором конференції виступив Вілліс Карто. Засідання конференції вів учений зі Швейцарії Юрген Граф[2]. Тематика конференціїКонференцію відкрила привітальна промова ректора Московської соціально-гуманітарної академії Ігоря Ільїнського; пізніше він прочитав доповідь на тему глобалізації та освіти. Доповіді учасників конференції були присвячені головним чином різним аспектів глобалізації і впливу фактора сіонізму в різних країнах світу. Православно-релігійний пафос пронизував доповіді як російських, так і зарубіжних учасників конференції: Н. К. Сімакова, М. М. Кузнецова, Ю. К. Бегунова та ін. У них проявилася думка про загальносвітове історичне покликання Росії у перешкоджанні глобалізму. Відомий московський юрист М. М. Кузнєцов коріння нинішньої правової деградації побачив у апостазії, у відступі людей від Бога: «Коли Бог викинутий звідусіль, тоді і правові норми перестають виконувати своє призначення». На його думку, політичні, духовні й моральні кризи мають своїм джерелом безрелігійність або сповідання сатанізму. Виступаючий звернув увагу на зростаючу загрозу не тільки правам і свободам окремої людини, але й суверенітету держав: нібито глобалістами «поставлено завдання транснаціональним корпораціям витіснити держави»[3]. Тема Голокосту зачіпалася в багатьох доповідях: найдокладніше в Ю. Графа, Р. Гранати (США), Р. Крейги (Австралія)[3]. Ревізіоністи поставили під сумнів деякі історичні факти, пов'язані з підсумками другої світової війни, перш за все, з кількістю жертв, так званого Голокосту[6]. Вони називали твердження про знищення євреїв у концтаборах «найбільшою історичною брехнею» — на Заході їх називають за це «фашистами», «антисемітами» тощо. З цього приводу відомий ревізіоніст Юрген Граф зауважив[6], що «ревізіонізм — це науковий метод, а наукові методи потрібно критикувати з позицій науки, а не ідеології». Дослідження ревізіоністів, здійснені на високому науковому рівні, доводять, що не було шести мільйонів євреїв, знищених гітлерівцями[3]. Як не було й газових камер, і миловарних заводів, де з євреїв нібито робили мило, як не існувало й печей для масового спалювання трупів[3]. Відомості єврейського російськомовного літератора Вас. Гроссмана про те, що «євреїв знищували гарячою парою, викачуванням повітря і пострілами з танків» Ю. Граф назвав брехнею[3]. У своїй доповіді Р. Крейги «Використання радіаційних методів в історичних дослідженнях» зробив однозначне резюме — дослідження місць «масових поховань», зазначених «очевидцями», дало негативний результат. Пошарове сканування ґрунту на глибину до десяти метрів не виявило жодних слідів поховань[3]. Журналісти відмітили[2] дотепне зауваження наприкінці конференції одного з учасників форуму, що він не може зрозуміти, чому у відповідь на дослідження ревізіоністів з боку євреїв сипляться одні прокльони й погрози. Адже ці самі дослідження стверджують, що мільйони євреїв не були замучені й вбиті — вони живі! У своїй доповіді «Фактор сіонізму в США» Девід Дюк (США) неодноразово повертався до російської теми. На його пропозицію «вшанувати мільйони жертв, постраждалих від єврейського Голокосту в Росії», зал одностайно встав і відповів хвилиною скорботного мовчання[3]. З найцікавіших журналісти відзначили[2] доповідь російського вченого-історика Олега Платонова «Глобалізація і християнство»; відомого філософа Олександра Зинов'єва — «Новий етап глобалізації»; американського журналіста Крістофера Болліна — «Події 11 вересня і їхні наслідки», доповідь американського журналіста Майкла Пайпера — «Убивство президента Кеннеді», у якій він захищав версію причетності до «вбивства століття» ізраїльського «Моссаду»; виступ Юргена Графа — «Треблінка: критичний аналіз офіційної версії» — після спеціального, електромагнітного дослідження «масових поховань» у двох таборах (Треблінка і Белжець) — виявилося, що версії про поховання не витримують ніякої критики: ґрунт там не піддавався ніяким зовнішнім впливам. Рене Беркла, генеральний секретар швейцарської асоціації «Правда й справедливість» доповідав переважно про репарації, виплачувані євреям швейцарськими банками[1]. Доповідь відомого російського політичного діяча й публіциста Бориса Миронова називалася «Вплив глобалізації на політику російського уряду». Він пролунав наприкінці конференції і в деяких аспектах підсумовував її. Б. Миронов висловив думку про те, що так званий глобалізм і боротьба з ним — це хибні орієнтири, помилкова мета, виставлені світовою іудомасонською закулісою, щоб відвернути увагу, суспільну енергію від боротьби з реальним процесом — з експансією єврейського екстремізму. Тему виступу доповідач уточнив так: «Вплив єврейства на політику російського уряду». Аналіз Миронова мав не тільки загальнонауковий, а й цілком конкретний характер: адже він сам деякий час працював в уряді Черномирдіна на посаді міністра у справах друку та інформації[3]. Крістофер Боллін (США) не зміг отримати російську візу, але його доповідь «Події 11 вересня і їхні наслідки» [Архівовано 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.] була зачитана присутнім. Доповіді, що обговорювалися, та доповідачіНа конференції були зроблені такі доповіді:
Підсумки конференції
Резолюція конференціїУчасники Міжнародній конференції з глобальних проблем всесвітньої історії (26-27 січня 2002 року, м. Москва) прийняли наступну резолюцію[4]: Конференція, всебічно обговоривши наукові, науково-практичні, науково-гуманітарні, науково-екологічні, соціальні аспекти загроз глобалізації, що нависли над світом, одностайно зробила такі висновки:
Джерела
Примітки
Див. також
|
Portal di Ensiklopedia Dunia