Міжнародна організація кримінальної поліції

ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ - ІНТЕРПОЛ Наприкінці XIX - початку XX сторіччя перед правоохоронними орга­нами усього світу дедалі частіше почало поставати питання розшуку і затримання осіб, які скоїли злочини і переховуються від кримінальної відповідальності за кордоном. Реалії суспільного життя, а саме роз­виток економічних, політичних і соціальних зв'язків між державами сприяли інтегруванню злочинності на міжнародний рівень. Саме тоді виникла потреба у створенні міжнародної поліцейської організації для забезпечення належної співпраці правоохоронних органів різних держав у боротьбі проти транснаціональної злочинності.

У 1889 р. відбулось установче засідання Міжнародного союзу кримінального права. Його учасники констатували появу міжнародної злочинності і закликали поліцейських різних країн до узгоджених дій для її подолання. Водночас з'явилися пропозиції підвести під співп­рацю поліції постійно діючу, організаційно оформлену базу - спочатку на національному, а потім і на міжнародному рівні.

У 1905 р. на міжнародній конференції криміналістів германомов-них країн було зроблено чергову спробу об'єднати зусилля у бо­ротьбі проти міжнародної злочинності. На 10 міжнародній асамблеї в м. Гамбурзі криміналісти за пропозицією франкомовних держав при­йняли резолюцію на підтвердження того, що підвищений попит на туризм та закордонні подорожі сприяє появі нових форм міжнарод­ної злочинності. Отже, для її подолання необхідні спільні міжнародні зусилля. Тому планувалось у складі поліцейських підрозділів органі­зувати національні центральні бюро для обміну інформацією про між­народну злочинність і покращення прямих поліцейських стосунків.

Проблеми боротьби з міжнародною злочинністю обговорювалися на багатьох конференціях і конгресах: 1905 р. (Буенос-Айрес), 1909 р. (Мадрид), 1912 р. (Сан-Паулу) і 1913 р. (Вашингтон). У 1914 р. у Монако відбувся перший міжнародний конгрес кримі­нальної поліції, представлений фахівцями з Австрії, Великобританії, Італії, Росії, Франції

СТРУКТУРА МОКП – ІНТЕРПОЛ

Інтерпол

Відповідно до Статуту МОКП має таку структуру:

- Генеральна асамблея;

- Виконавчий комітет;

- Генеральний секретаріат;

- Національні центральні бюро;

- Радники.

Вищим керівним органом Інтерполу є Генеральна асамблея -пленарний дорадчий орган, який складається з делегатів від повно­важних урядових органів країн-учасниць.

Генеральну асамблею збирають один раз на рік для прийняття стратегічних рішень стосовно методів роботи, фінансів, засобів співп­раці і програми діяльності. Виконання її рішень контролює Виконавчий комітет, який збирається на свої засідання тричі на рік.

Відповідно до ст. 8 Статуту Організації владні повноваження Генеральної асамблеї з визначення стратегії здійснюються через нормативні, виборні та контрольні функції, а саме:

- виконання зобов'язань, які містяться у Статуті;

- визначення принципів діяльності та розробка загальних заходів, які відповідають цілям Організації;

- розгляд і затвердження загальної програми діяльності, підго­товленої Генеральним секретарем на наступний рік;

- встановлення будь-яких інших правил, які будуть визнані необ­хідними;

- обрання посадових осіб для виконання функцій, зазначених у Статуті (Генеральна асамблея обирає Президента, трьох віце-президентів Організації, а також дев'ять делегатів до Ви­конавчого комітету, які висувають для затвердження асамблеєю кандидатуру Генерального секретаря);

- приймає резолюції і надає рекомендації членам Організації з питань, які входять до її компетенції;

- визначає фінансову політику Організації;

- розглядає і затверджує будь-які угоди, які укладаються з іншими організаціями.

Виконавчий комітет - дорадчий орган, який складається із 13 осіб. Усі члени Виконавчого комітету мають походити з різних країн, а Президент і три віце-президенти представляти різні конти­ненти. При цьому до уваги беруть географічний розподіл, прийнятий Генеральною асамблеєю на 33-ій сесії (м. Каракас 1964 p.). Очолює Виконавчий комітет Президент, який обирається на чотири роки. На сьогодні Президентом МОКП - Інтерпол на 73-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу (м. Канкун, Мексика) обрано представника Пів­денної Африки Джекі СЕЛЕБІ.

До функцій Виконавчого комітету входять:

- контроль за виконанням рішень Генеральної асамблеї;

- підготовка порядку денного сесій Генеральної асамблеї;

- подання на розгляд Генеральної асамблеї всіх поточних планів або пропозицій, які він вважає доцільними;

- контроль за діяльністю Генерального секретаря;

- здійснення повноважень, наданих Генеральною асамблеєю. Виконавчий комітет надає Генеральному секретарю інструкції

щодо бюджету, затверджує будь-які зміни до бюджету, необхідні протягом року, і приймає рішення за санкціями, які слід застосувати до країн із заборгованістю з обов'язкових внесків.

Постійно чинні служби МОКП - Інтерпол входять до Генерального секретаріату, який виконує функції щодо забезпечення діяльності Організації.

Відповідно до ст. 26 Статуту МОКП - Інтерпол Генеральний се­кретаріат:

- втілює в життя рішення Генеральної асамблеї і Виконавчого комітету;

- виконує роль міжнародного центру з боротьби зі злочин­ністю;

- функціонує як спеціалізований та інформаційний центр;

- здійснює безпосереднє керівництво діяльністю Організації;

- підтримує контакти з державними органами і міжнародними організаціями (питання, пов'язані з розшуком злочинців, ви­рішуються через національні центральні бюро);

- видає матеріали, у разі їх доцільності;

- бере на себе обов'язки робочого секретаріату на сесіях Гене­ральної асамблеї, засіданнях Виконавчого комітету та будь-якого іншого органу Організації;

- розробляє проект плану роботи на наступний рік, який вино­ситься на розгляд і затвердження Генеральною асамблеєю та Виконавчим комітетом;

- за можливості підтримує постійний безпосередній зв'язок із Президентом Організації.

Генеральний секретаріат, який очолює Генеральний секретар,

складається із Кабінету Генерального секретаря, Служби внутрішньої безпеки та чотирьох відділів

ЦІЛІ МОКП:

- забезпечення і розвиток широкого спільного співробітництва всіх органів кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини;

- створення і розвиток закладів, які можуть успішно попереджати і боротися із загальною кримінальною злочинністю (ст. 2 Статуту).