Мікац Олег Михайлович
Оле́г Миха́йлович Мі́кац (нар. 23 жовтня 1975, Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ (з 2021). Заступник командувача Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ (2017―2021), командувач сил ОТУ «Луганськ». Учасник російсько-української війни. Один з керівників оборони Донецького аеропорту. У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[1]. Олег Мікац — перший український генерал, який ніколи не служив в радянській армії. ЖиттєписОлег Мікац народився у Новограді-Волинському, що на Житомирщині. 1992 року закінчив місцеву загальноосвітню школу № 9[2] та вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища. Офіцерську кар'єру розпочав у 1996 році на посаді командира взводу, станом на 2001 рік командував ротою 30-ї гвардійської танкової дивізії[3]. З відзнакою закінчив Національну академію оборони України. 2005 року проходив військову службу у складі українського миротворчого контингенту в Іраку на посаді перекладача оперативного відділу. У 2008 році продовжив освіту в Національній академії оборони України[4]. Протягом декількох років обіймав посаду заступника начальника 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. У 2012 році тимчасово виконував обов'язки начальника центру[5]. У 2013 був призначений командиром 93-ї окремої механізованої бригади. Російсько-українська війнаПід час війни на сході України 93-тя механізована бригада під керівництвом Мікаца брала активну участь в протистоянні проросійським збройним угрупуванням та російським військам. 10 липня 2014 року підрозділи бригади у взаємодії з добровольчими батальйонами прийняли бій під Карлівкою, а 24 липня взяли під контроль селища Піски та Первомайське, що дозволило українським військам контролювати дорогу між Донецьком та Дніпропетровськом[6]. З вересня 2014 року Олег Мікац керував обороною Донецького аеропорту, його називають одним з ключових командувачів у цих боях.[7] Окрім безпосередньо оборони аеропорту, бійці 93-ї бригади виконували й інші завдання на передовій: 6 листопада 93-тя бригада разом з бійцям ДУК повернули під контроль України селище Опитне[8], а 19 листопада брали участь у відбитті в бойовиків важливої висоти поблизу аеропорту[9]. З березня 2015 — начальник 169-го навчального центру «Десна»[10]. У серпні 2015 року присвоєне військове звання «генерал-майор». Таким чином, Олег Мікац став першим українським генералом, який ніколи не служив в радянській армії. В березні 2017 року призначений на посаду заступника командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.[11] Командувач сил Оперативно-тактичного угруповання «Луганськ»[12], яке згодом було переформовано на Оперативно-тактичне угруповання «Північ».[13] 9 серпня 2021 року Олега Мікаца наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ.[14] На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну командував ОУВ «Слобода».[15] Політична діяльністьНа позачергових Парламентських виборах 2014 року був третім номером у списку політичної партії «Правий сектор»[16], якій не вдалося подолати 5 % бар'єр, через що до Верховної Ради Мікац не потрапив. Нагороди
Примітки
Джерела
Посилання
Інтерв'ю
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
