Мікроцитарна анемія

Мікроцитарна анемія — це будь-який із кількох типів анемії, що відзначається меншими за норму еритроцитами (так звані мікроцити). Нормальний середній об’єм еритроцита [з англ: mean corpuscular volume (середній корпускулярний об'єм) — скорочено MCV, у результатах повного аналізу крові, а також відоме як середній об’єм клітин] становить приблизно 80–100 фл. Коли MCV <80 фл, еритроцити визначаються як мікроцитарні, а коли >100 фл, макроцитарні (останнє трапляється з наявністю макроцитарної анемії). Інакше — MCV, це середній розмір еритроцитів.

Отож — мікроцитоз, це наявність червонокрівців (еритроцитів), менших за норму. Нормальні еритроцити дорослої людини мають діаметр 7,2 мкм. Мікроцити часто спостерігаються під час гіпохромії у разі залізодефіцитної анемії, таласемії, вродженій сидеробластичній анемії та іноді, з наявністю анемії хронічних захворювань.

З мікроцитарною анемією, червонокрівці містять менше гемоглобіну і здебільшого, також гіпохромні, тобто еритроцити виглядають блідішими, ніж зазвичай. Це може бути відображено низькою середньою концентрацією корпускулярного гемоглобіну (MCHC), показником, який свідчить про кількість гемоглобіну на одиницю об’єму рідини всередині клітини; зазвичай це приблизно 320–360 г/л або 32–36 г/дл. Через це, переважно анемію цієї категорії, визначають як «мікроцитарну, гіпохромну анемію».^[1]