Мільков Федір Миколайович
Федір Миколайович Мільков (17 лютого 1918, с. Доровая, Вологодська губернія — 15 жовтня 1996, Воронеж) — російський фізико-географ, ландшафтознавець. Доктор географічних наук (1949), професор (1949). Заслужений діяч науки РРФСР (1970). Почесний член Географічного товариства СРСР (РГТ). Засновник воронезької наукової школи ландшафтознавства. БіографіяНародився в багатодітній селянській родині. 1934 вступив на географічний факультет Московського обласного педагогічного інституту, після закінчення якого навчався в аспірантурі НДІ географії Московського державного університету. У 1938—1941 роках працював учителем середньої школи. 1941 року захистив кандидатську дисертацію і почав працювати в Чкаловському педагогічному інституті (з 1938 до 1957 місто Оренбург носив ім'я Чкалова). Тут Мільков написав свою першу монографію про Оренбурзькі степи. У 1946–1950 завідував кафедрою географії педінституту. У 1949 — 1950 одночасно був деканом географічного факультету. У 1945–1948 навчався в докторантурі Інституту географії Академії наук СРСР. В 1949 у віці 30 років захистив докторську дисертацію, ставши наймолодшим у СРСР доктором географічних наук і професором. З 1950 до 1988 — завідувач кафедри фізичної географії Воронезького державного університету, з 1988 — професор-консультант. З 1985 — почесний член Російського географічного товариства Наукові досягненняШироке визнання Федір Миколайович Мільков здобув завдяки роботам з теорії, методології та практики ландшафтознавства, розробки методів дослідження ландшафтів. Мільков став одним із засновників антропогенного ландшафтознавства, розробив вчення про ландшафтну оболонку Землі, зробив великий внесок у ландшафтне та фізико-географічне районування та картографування, запропонував систему парагенетичних ландшафтних комплексів, організував повномасштабні дослідження ландшафтів Центрального Чорнозем'я тощо. Також відомий як популяризатор науки і педагог. Під керівництвом Мількова захищено 21 кандидатську і 6 докторських дисертацій. Автор понад 600 наукових робіт, серед них близько 60 монографій, словників, університетських підручників, навчальних посібників, науково-популярних книг. Був ініціатором перевидання видатних географічних творів своїх попередників, які досліджували Оренбурзький край в минулому: Петра Ричкова, Едуарда Еверсмана, Сергія Неуструєва. Нагороди та премії
Основні монографії
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia