Мілях Олександр Миколайович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Олександр Миколайович Мілях
Народився	16 (29) серпня 1906(1906-08-29) Сімферополь
Помер	25 жовтня 1985(1985-10-25) (79 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	фізик
Alma mater	Харківський електротехнічний інститут
Галузь	електродинаміка
Заклад	НТУ «ХПІ» Інститут електродинаміки НАН України
Посада	директор Інституту електродинаміки АН УРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди

Олександр Миколайович Мілях (16 (29) серпня 1906(19060829), Сімферополь — 25 жовтня 1985) — український радянський вчений у галузі електродинаміки, доктор технічних наук (з 1954 року), професор (з 1962 року), член-кореспондент АН УРСР (з 10 червня 1964 року^[1]).

Народився 16 (29 серпня) 1906 року в Сімферополі. Після закінчення в 1931 році Харківського електротехнічного інституту викладав у ньому. Був завідувачем кафедри, завідувачем сектором аспірантури. Член ВКП(б) з 1939 року. У 1941–1947 роках старший науковий співробітник в Інституті енергетики АН УРСР. З 1947 року — в Інституті електродинаміки АН УРСР (у 1959–1973 роках його директор).

Жив у Києві в будинку на вулиці Челюскінців, 15, квартира 31. Помер 25 жовтня 1985 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 79). Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища № 53 від 4 листопада 1998 року могила є об'єктом культурної спадщини Подільського району в місті Києві.

Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 6 монографій, 73 авторських свідоцтв. Основні праці стосуються теорії складних електричних кіл і електродинамічних систем, методів дослідження електромагнітних процесів. Під його керівництвом створено електричні машини для автомного керування об'єктами в просторі, нові схеми перетворення енергії, розроблено стабілізатори, інвертори і перетворювачі частот з високими енергетичними властивостями.

Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1975; за розробку теорії індуктивно-ємкісних перетворювачів та створення на їх основі систем стабілізованого струму для живлення електротехнічної та електронної апаратури)^[2] і премії АН України імені Г. Ф. Проскури (за 1983 рік).

Заслужений діяч науки УРСР (з 1981 року). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.