Зробив обміри та фотофіксацію (близько 6000 негативів[7]) безлічі дерев'яних храмів російської Півночі[3], вперше ввів деякі з них в науковий обіг. Оскільки частина пам'яток до теперішнього часу втрачена, скласти уявлення про їх вигляд тепер можна тільки завдяки дослідженням Мілєєва[7].
У 1913 р. читав лекції курсу «Російське дерев'яне зодчество» у школі Товариства заохочення мистецтв і на жіночих архітектурних курсах у м. Санкт-Петербурзі[4].
(рос.)«Древние полы в Киевском соборе Св. Софии». СПб. 1911 г. Отд. оттиск из «Сборника в честь графа А. А. Бобринского».
Географія діяльності
Київ, розкопкиДесятинної церкви, будинку князів Трубецьких, Сел. банку (нині це київський центральний телеграф), Софійського митрополичого дому, у вівтарі Софійського собору — у період 1908—1914 рр.[4]
Архангельська губернія: Микильсько-Корельський монастир, Елгомський цвинтар (1911 р.), перенесення дерев'яної дзвіниці в Нижній Чухчермі, перенесення Іжемського храму 1679 року (на березі Білого моря)
Архангельськ: Церква Успіння на Бору (випрямлення крену дзвіниці в 1911 р.)
Вологодська губернія: Петропавлівська церква 1698 року в селі Пучуга Вологодської губернії. У 1907 р. здійснено перенесення й перебирання дерев'яного храму.
РГИА, ф.789. Личное дело, заведенное в Императорской Академии художеств. (рос.)
«Милеев Дмитрий Васильевич». Некролог. П. П. Покрышкин. Известия Имп. Археологической комиссии. Вып. 57. СПб., 1915 г.(рос.)
Архитектурно-художественный еженедельник. 1915 г. — С.194.(рос.)
Памятники архитектуры в дореволюционной России. Очерки истории архитектурной реставрации. Ред. — Щенков А. С. М.: «Терра — Книжный клуб». 2002 г.(рос.)
Императорская Археологическая комиссия (1859—1917). Ред.-сост. Мусин А. Е., общая ред. Носов Е. Н. СПб.: «Дмитрий Булавин». 2009 г.(рос.)
Каргер М. К., Древний Киев, т. 1—2. М.—Л., 1958—1961 (указатель). (рос.)