Міноносці типу 1924

	Міноносців типу 1924
Проєкт
Назва:	Міноносці типу 1924
Будівники:	«Kriegsmarinewerft Wilhelmshaven»
Попередник:	Міноносці типу 1923
Наступник:	Міноносці типу 1935
Будівництво:	1927–1929
У строю:	1928–1944
Заплановано:	6
Побудовано:	6
Втрачено:	6
Основні характеристики
Клас і тип:	Міноносець
Водотоннажність:	948 т
Повна; водотоннажність:	1 340 т
Довжина:	92,6 м
Ширина:	8,65 м
Осадка:	3,52 м
Потужність:	23 000 к.с.
Двигуни:	3 парових котли; 2 парові турбіни;
Швидкість:	34 вузли
Дальність; плавання:	1 917 морських миль на швидкості 17 вузлів
Екіпаж:	127
Озброєння:	3 x 105-мм гармати ; 6 (2x3) 500-мм торпедних апаратів; 30 мін;

Міноносці типу 1924 (також відомий як (нім. Raubtier-Klasse) (тип «М'ясоїдні») — був групою з шести міносців, побудованих для Рейхсмаріне протягом 1920-х років.

Конструкція

У порівнянні з попереднім проєктом дещо зросли розміри кораблів та запроваджені окремі вдосконалення, пов'язані з досвідом експлуатації. Міноносці не так заливало водою при русі, як попередника, втім значна вітрильність "робила майже унеможливлювала збереження курсу при вітрі на низькій швидкості".^[1] Конструкцію також криткували за занадто потужне торпедне озброєння для тих завдань, які кораблі реально виконували під час Другої світової.^[2] Конструкцію також криткували за занадто потужне торпедне озброєння для тих завдань, які кораблі реально виконували під час Другої світової.^[2]

Історія служби

Як частина перейменованого Крігсмаріне, міноносці регулярно залучалися до патрулювання невтручання під час громадянської війни в Іспанії наприкінці 1930-х років. Один затонув під час випадкового зіткнення незадовго до початку Другої світової війни у вересні 1939 року^[3], а інші супроводжували кораблі та перевіряли нейтральні судна впродовж кількох перших місяців війни. Вони зіграли незначну роль у Норвезькій кампанії у квітні 1940 року та після її завершення відновили виконання функцій ескорту^[4]. Після переведення до Франції наприкінці року міноносці типу 1924 почали закладати власні мінні поля в Ла-Манші.^[5]

Після переобладнання на початку 1941 року міноносці були направлені до Скаггераку, де виконували функції кораблів ескорту. До початку 1942 року уціліли лише два, і їх переправили назад до Франції для участі в операції «Цербер». Передостанній міноносець «Ілтіс» було втрачено через кілька місяців, коли він намагався супроводжувати торгового рейдера через Ла-Манш у травні. Останній уцілілий міноносець, «Ягуар», провів наступні кілька років, закладаючи мінні поля, супроводжуючи проривачів блокади і підводні човни через Біскайську затоку, а також конвої у норвезьких водах. Незабаром після вторгнення союзників до Нормандії в червні 1944 року він був потоплений британськими бомбардувальниками.^[6]