Мінський тролейбус

Мінський тролейбус біл. Мінскі тралейбус
Тролейбусна система
Країна	Білорусь
Місто	Мінськ
Дата відкриття	19 вересня 1952 (72 роки)
Дата закриття	діючий
Довжина контактної мережі	392,12 км
Довжина маршрутів	692,3 км
Кількість тролейбусів	743 (січень 2022)
Моделі тролейбусів в експлуатації	Діючі: БКМ-201, БКМ-213, БКМ-221, БКМ 321, БКМ-33300А, БКМ-420 «Вітовт», МАЗ-103Т Виведені з експлуатації: МТБ-82Д, ЗіУ-5, ЗіУ-682 і усі його модифікації, ЗіУ-683, ЗіУ-6205, БКМ-101, СВАРЗ-МТБЕС, СВАРЗ-ВСХВ-57, ЮМЗ Т1, Київ-11
Вартість проїзду	0,70 Br — у кіоску, 0,80 Br — у салоні тролейбуса з 15 грудня 2019
Оператор	Мінськтранс
Сайт компанії	www.minsktrans.by
Мінський тролейбус у Вікісховищі

Мінський тролейбус (біл. Мінскі тралейбус) — вид громадського транспорту у місті Мінськ. Рух тролейбусів відкрито 19 вересня 1952 року. У місті налічується понад 700 тролейбусів, 4 тролейбусних депо, діє 61 маршрут.

Проектувати тролейбусну мережу у Мінську узялися після Другої світової війни, ще на початку 1952 року у місто почали завозити арматуру та обладнання; з заводу імені Урицького у місті Енгельс надійшла партія з декількох тролейбусів. Хоча пуск був заплановано на 3 липня, машини вийшли на маршрут лише 19 вересня. На зупинках були величезні маси людей, охочих проїхатися на тролейбусі, їх везли безкоштовно. Найпершого водія мінського тролейбуса звали Олексій Соколов, якому у кінці рейсу урочисто вручили ключі на нову квартиру. Тоді існував лише один маршрут № 1 Кругла площа — Вокзал, на якому працювали тролейбуси моделі МТБ-82Д, котрі через подвійні сидіння диванного типу мали місткість до 80—85 осіб.

У 1950-х роках у тролейбусах працювали кондуктори і пасажири заходили у салон лише у задні двері, де оплачували за проїзд, ціна варіювалася залежно від дальності проїзду, пізніше з'явилася усталена ціна у 25 копійок, потім — 40 копійок.

У 1960 році з'явилася каса-скарбничка, коли пасажири самі кидали туди гроші та відкривали талони від ленти. Що цікаво, такий процес ніким не контролювався.

У 1950-х роках почала зростати кількість маршрутів, а отже і самих тролейбусів. У 1960 році було 94 МТБ-82, щоправда пізніше місто закупляло найновіші машини.

У вересні 1969 року списано кілька МТБ-82, а у 1971 році їх лишилося всього 49. Через півтора року їх лишилося лише 2 штуки. Найперший МТБ-82Д у Мінську, щоправда вцілів: 7 липня 1972 року його зняли з експлуатації, а через рік поставили на вічну стоянку у тролейбусному депо № 1, де він знаходиться і досі, при чому у відмінному стані (дюралюміній, яким обшитий його кузов взагалі не іржавіє). Однак, його пофарбували не історично: справжні МТБ-82 були жовто-синіми, а цей біло-червоний.

30 квітня 1960 року надійшло 2 тролейбуси СВАРЗ-ТБЕС-ВСХВ-57 виробництва підмосковного заводу СВАРЗ. На відміну від МТБ-82, вони мали щонайменше вдвічі більшу площу остеклення бокових вікон, а лобове скло було дуже високим, майже панорамного типу. З часом суцільне лобове скло стало розділеним на 4 частини, та все ж давало водієві значно кращий огляд за дорогою ніж у МТБ-82Д. Пізніше модель було адаптовано для міських перевезень і названо СВАРЗ-МТБЕС. Масовими ці машини не були: їх було випущено близько 500 одиниць. У січні 1961 року в місті було 6 таких машин, у 1971 році — 11 штук, а у 1973 році — знову 6. Ці тролейбуси списали у 1970-х роках.

Тролейбуси ЗіУ-5 у Мінськ почали надходити з липня 1962 року. Тролейбус був просторішим і більшим за МТБ-82, вікна у нього були вищі, і дещо більш комфортним для пасажирів. Не набагато більший за МТБ-82, ЗіУ-5 вміщував до 110—120 осіб. До січня 1971 року у місті вже було 270 вагонів ЗіУ-5.

З 1972 року в тролейбусах встановлені компостери, а квитки на тролейбус продавалися у кіосках, вартість проїзду становила 4 копійки. Проте кондукторів у тролейбусах не було, тому нікому було слідкувати за оплатою проїзду.

У 1980 році було лише 180 ЗіУ-5, решта ЗіУ-5 експлуатувалися у Мінську до середини 1980-х років, їх замінили ЗіУ-682 (ЗіУ-9).

У 1972 році у Мінськ надійшли ЗіУ-682Б, машини заводу імені Урицького у Енгельсі.

ЗіУ-682 (ЗіУ-9) має рамну основу, а рама тролейбуса з часом також мала схильність до поламок, а через тріснуті рами часто ЗіУ-682 списували. Обшивка кузова була виконана зі сталі, а іноді з листового заліза (жерсті), кузов погано оброблявся антикорозійним покриттям і швидко гнив. Однак, через свою просту конструкцію деякі тролейбуси експлуатувались впродовж 30—40 років. ЗіУ-682 є крупним тролейбусом, його місткість становить до 120 чоловік, він трьохдверний, та має досить просторий салон з великими вікнами. Для вентиляції у різних модифікаціях ЗіУ-682 було зроблено до 4 люків на даху. ЗіУ-682 комплектувався двигуном «Динамо ДК-210» (110 кВат), і автоматичною РКСУ. Автоматична РКСУ — це новіший підвид неавтоматичної з різницею у тому, що послідовністю комутації керує низьковольтний сервопривод, а не водій за допомогою контро́лера, водій лише задає «умови» педалями акселератора або гальма. Водій у цьому випадку не керує процесом послідовності комутації, і СУ не може бути пошкоджена через помилки водія. У ЗіУ-682 наявне безуламкове лобове скло та гідропідсилювач керма, що є плюсами. Однак, у салоні ЗіУ-682 дуже душно літом і холодно зимою, а також дуже вузькі проходи між парними сидіннями.

ЗіУ-682 має безліч модифікацій з незначними покращеннями, наприклад, у ЗіУ-682В змінене планування салоні і 4 люки замість трьох; у ЗіУ-682 ВОО змінене розміщення світлотехніки на передній та задній панелі; у ЗіУ-682 ГОА менше подвійних сидінь, двері у кабіні водія ширші. На базі ЗіУ-682 зроблено чимало інших тролейбусів, які є майже копіями ЗіУ-9 з дрібними розбіжностями, наприклад, БКМ-101 (двигун «ДК-213», 115кВт), ВМЗ-170 (несівний кузов), Волгоградець-5288 (вилита копія), СЗТМ-ЗіУ-682. У 2000-х роках відбувається рестайлінг ЗіУ-9 типу ЗіУ-682ГОМ, ЗіУ-682ГОР, ЗіУ-682ГОН тощо. У Мінську працюють «класичні» моделі ЗіУ-682 старого типу (на теперішній час дані машини виведені з експлуатації та списані. У місті також працювали ЗіУ-683, Тролза-6205 (у рестайлінгованому вигляді під ЗіУ-682Г-016).

Першими тролейбусами за незалежної України стали зчленовані машини Київ-11, які спроєктовані Київським заводом електротранспорту, були випущені восени 1991 року. У цих машин однак, вада була на ваді, у основному через те, що збирався він з українських та російських комплектуючих, які не мали належної якості на той час.

Київ-11 випускався з 1991 по 1993 роки на КЗЕТ у кількості 10 штук, а 5 штук було зібрано на «Белкомунмаш»і у Мінську. Дані 5 штук мали трохи вищу якість збірки, однак, як і інші Київ-11 тривалий час так і не прослужили. Київ-11 мав у основі лонжеронну раму зі сталі, щоправда вона надійною не була. Обшивка кузова була зроблена з листового заліза та швидко іржавіла. Тролейбус комплектувався двома двигунами «Динамо ДК-213» (115 кВт) і автоматичною РКСУ. Салон було також виконано з відверто сокирною якістю збірки, сидіння були погано прикручені до підлоги, це стосувалося і поручнів, що були ненадійно закріплені. Вентиляція і опалення також були недосконалими. У цілому ці тролейбуси прослужили кожна не більше (або трохи більше) 10 років. Білоруські Київ-11 (збірки БКМ) також були швидко списані. У Мінську їх працювало 5 штук.

ЮМЗ-Т1 представляв собою модернізовану модель Київ-11 з деякими конструктивними особливостями, мав харківський двигун «ЕД-138У2» (точніше два), змінене планування салону та приборної панелі. Машини були кращими за Київ-11 та мали проблеми з опаленням, жорсткою підвіскою, мали дуже великі енергозатрати. ЮМЗ-Т1 працювало у Мінську 5 штук, усі нині списані.

ЗіУ-9 з власною конструкцією були використані для побудування власного білоруського тролейбуса, збіркою якого зайнявся мінський завод РУП «Белкомунмаш». Модель білоруського тролейбуса відзналачася лише декількома відмінними рисами від ЗіУ — емблемою, частково перебудованим місцем водія, у однієї з модифікацій фари були вмонтовано у бампер. Це модель БКМ-101. Тролейбус оснащений РКСУ і двигуном «ДК-213», випускався впродовж 1994—2001 років. У місті працювали близько 60 «БКМ-101».

Якщо БКМ-101 був «списаний» разом із ЗіУ-682, то наступний тролейбус був повністю білоруським — це БКМ-201, перший екземпляр випущено у 1996 році. З 2000 року випускається його зчленована версія БКМ-213, високопідлоговий тролейбус з рамною основою.

Наприкінці 1990-х років почали поставлятися тролейбуси нового покоління — низькопідлоговий МАЗ 103Т, майже повністю уніфікований з автобусом МАЗ 103. МАЗ 103Т оснащений ТІСУ, має двигун «ДК-211» (потужністю 170 кВт) і розвиває швидкість не менше 70 км/год. На тролейбус можуть встановлюватися акумуляторні батареї для забезпечення автономного ходу. Однак у них є ряд недоліків, а саме, сильна вібрація на великій швидкості через карданну передачу, задній міст не дуже якісний. Незабаром можливе зняття з виробництва і заміна на сучаснішу модель МАЗ-Етон Т203. Станом на 2018 рік у місті експлуатується 1 МАЗ 103Т (№ 4522), решта була списана впродовж 2012—2016 років.

БКМ-33300А випускаються з 1999 року. Відомі тим, що мають встановлений дизель-генератор, однак, вони не є дуобусами. Вони оснащені акумуляторними батареями для забезпечення автономного ходу. Повністю низькопідлоговий тролейбус з сучасним дизайном та рамною основою. Має СУ на IGBT-транзисторах, за рахунок чого енерговитрати зменшено на 42—55 відсотків порівняно з РКСУ.

З 2001 року у Мінськ поставляються тролейбуси БКМ 321 з низьким рівнем підлоги та рамною основою, вони коротка версія БКМ-333. Має 2 модифікації БКМ-32102 і БКМ-32104, модифікації відрізняються за системою керування: вони мають або ТІСУ або IGBT-транзисторну СУ. У Мінську їх понад 500 штук. Один ювілейний екземпляр зроблено не з одинарними фарами а з трьома фарами на передку з кожного боку. Має електронні рейсовказівники.

У 2004 році на базі автобусу МАЗ 103 побудовано тролейбус БКМ-221, який оснащений ТІСУ і двигуном «ДК-211» (170 кВт). Він повністю низькопідлоговий, розвиває швидкість до 65 км/год, по ходових частинах уніфікований з МАЗ 103Т, у основі кузова — лонжеронна рама. У Мінську нині експлуатуються близько 90 машин цієї моделі.

БКМ-4200 був представлений у Мінську на презентації у червні 2008 року. У Мінську експлуатуються 5 машин цієї моделі (№ 2500—2502, 4630, 4637).

У 2006 році тролейбусні і трамвайне депо перейменовані в парки. З 1972 року у тролейбусів чотиризначна нумерація, до 1987 року — наскрізна по всьому депо.

У Мінську функціонують 5 тролейбусних депо, 69 маршрутів. Станом на 1 січня 2020 року на балансі підприємства перебуває 763 тролейбуса, 81 електробусів (БКМ-E433 «Vitovt Max Electro» — 49, БКМ-E321 — 32. Ще одна модель рухомого складу «МАЗ-ЕТОН Т203» на базі автобуса «МАЗ-203» перебуває на заводі «Белкомунмаш».

Моделі рухомого складу:^[2]

• Гомельський тролейбус
• Мінський автобус

• 
  БКМ-20101
• 
  БКМ-213
• 
  БКМ-221
• 
  БКМ 321
• 
  МАЗ-203Т

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінський тролейбус

• Мінський тролейбус на сайті «Міський електротранспорт» [Архівовано 15 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Історія мінського тролейбуса на сайті міста Мінськ [Архівовано 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
• Схеми маршрутів електротранспорта Мінська [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Історія підприємства та транспорта Мінська [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Рухомий склад мінського тролейбуса на сайті «Мінськ старий та новий» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]