Міністерство культури Франції
Міністерство культури (фр. Ministère de la Culture) є міністерством уряду Франції, відповідальним за національні музеї та історичні пам'ятки. Його метою є підтримка французької ідентичності через популяризацію та захист мистецтва (образотворчого, пластичного, театрального, музичного, танцювального, архітектурного, літературного, телевізійного та кінематографічного) на національному терені та за кордоном. Його бюджет в основному призначений для управління національними архівами Франції (шість національних сайтів і сотня децентралізованих сховищ) і регіональний Maisons de la culture (будинки культури). Його головний офіс знаходиться в Пале-Рояль в 1-му окрузі Парижа на Рю де Валуа[1]. Його очолює міністр культури, член кабінету. Нинішня посадова особа – Рашида Даті з 11 січня 2024 року. ІсторіяУявлення про те, що держава відіграє ключову роль у спонсоруванні мистецького виробництва та що мистецтво було пов’язане з національним престижем, походить від італійських та бургундських дворів епохи Відродження, і поширюється у Франції принаймні з 16 століття. У дореволюційний період ці ідеї виявилися очевидними в таких речах, як створення Французької академії, Академії живопису та скульптури та інших державних закладів мистецького виробництва, а також через культурну політику міністра Людовика XIV Жан-Батист Кольбер. ОрганізаціяЦентральне управлінняМіністерство культури складається з різноманітних внутрішніх підрозділів, зокрема:
Міністерство має доступ до одного міжвідомчого підрозділу:
Міністерство також керує трьома «делегаціями» (адміністративними колегіями):
Французьким Альянсом керує Міністерство Європи та закордонних справ[2]. Культурна діяльністьМіністерство культури відповідає або є головним спонсором ряду щорічних культурних заходів, зокрема Fête de la Musique, Maison de la Culture de Grenoble, Festival d'Avignon, Public Establishment of Palace, Museum і Національний маєток Версаля, Joconde (онлайн-база даних об’єктів у французьких музеях), Base Mérimée (база даних пам’яток культурної спадщини) і програма Maître d'art. Список літератури
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia