Мірошниченко Тимур Валерійович
Тиму́р Валерійович Мірошниче́нко (нар. 9 березня 1986, Київ[1]) — український коментатор пісенного конкурсу «Євробачення», ведучий телеканалів «UA: Перший», «UA: Культура», ведучий передач «Зірковий шлях» на ТРК «Україна», «Твій день» на «1+1», «Україна неймовірних людей» на «ТЕТ», «Життя відомих людей» та «Клуб 1%» на «1+1 Україна». Лауреат премії «Celebrity Awards 2020» у номінації «Телеведучий року».[2] ЖиттєписЗ 1992 по 2002 рік навчався у гімназії «Троєщина», яку закінчив із золотою медаллю.[1] З 2002 по 2007 рік навчався у Національному авіаційному університеті на спеціальності «психологія». Під час навчання в НАУ грав у КВК.[3] З 2008 року — студент «режисури телебачення» у Національному університеті театру, кіно і телебачення.[4] З 2005 року працює на Першому національному телеканалі (нині UA: Перший), де з грудня почав коментувати пісенний конкурс Євробачення.[4][3] ![]() У 2009 та 2013 роках був ведучим на Дитячих пісенних конкурсах Євробачення у Києві. З 2013 року за сумісництвом працював ведучим інформаційних програм на проросійському телеканалі «112 Україна».[5][6] У 2017 — співведучий пісенного конкурсу Євробачення 2017 у Києві.[7][8] У червні 2017 року вийшов кліп «Гаджети» гурту Selfy, де знявся Тімур. З вересня 2019 по квітень 2021 року був ведучим програми «Зірковий шлях» на телеканалі «Україна». Ведучий денного шоу «Твій День» на 1+1. З 22 вересня 2024 року ведучий інтелектуального шоу «Клуб 1%» на «1+1 Україна». 20 квітня 2024 року Тимур став ведучим мистецько-музичного фестивалю «Бути в Україні» у Запоріжжі, організованого Програмою сприяння громадській активності «Долучайся!» спільно із UAME. Подія відбулась в облаштованому багатофункціональному укритті «Незламний Хаб» у палаці культури «Титан»[9]. Особисте життя![]() У січні 2018 року одружився з Інною Рудник (адвокат), у червні того ж 2018-го дружина народила доньку Мію. 2019 року в пари народився син Марк, 2023 року вони усиновили дворічного хлопчика, якого назвали Марселем[10]. Нагороди
Примітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia