Місце злочину Місце злочину — місце у просторі, де було розпочато, закінчено злочин, або де настав злочинний наслідок. Є однією зі складових об'єктивної сторони злочину[1], а у ряді випадків — визначальною обставиною кваліфікації злочину[2]. Поняття місця злочину чітко не визначено в українському законодавстві, що, в свою чергу, тягне різне розуміння цього терміна науковцями-юристами. Так, за теорією А. А. Поддубного, місцем злочину є місце вчинення суспільно-небезпечного діяння, за твердження М. І. Ковальова — адміністративно-територіально одиниця, в якій розпочато або закінчено злочин, а також настали суспільно-небезпечні наслідки, а так само — територія виключної економічної зони країни, повітряного простору, територія військової частини тощо[3]. В той же час, Ф. Є. Фесеноко теж визначає місцем злочину місце початку, закінчення злочину або настання злочинних наслідків, але визначаючи його як конкретне місце у просторі, а не адміністративну одиницю[4]. Як стверджує науковець Є. В. Георгієвський, в звичаєвому праві слов'янських народів, місцем вчинення злочину могли вважатись «дом, двор, поле, лодка»[5]. Виноски
Джерела та література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Місце злочину
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
