Народився 1855 року у Станиславові (тепер Івано-Франківськ). Син Миколая Боруцького і Марії Ковальчук. У Станиславові закінив реальну школу. У 1874—1880 роках навчався у Львівській політехніці. Отримав стипендію, завдяки якій протягом 1880—1882 років навчався в Італії. Був асистентом на кафедрі будівництва, а згодом — приватним доцентом історії архітектури у Львівській політехніці.[1] Належав до Інженерної палати Львова[2], член Міської ради у 1897—1899 роках.[3] Від 1880 року член Політехнічного товариства у Львові, а у 1893—1894 роках входив до його правління.[4] У 1893—1896 роках був членом редакції друкованого органу товариства — журналу «Czasopismo Techniczne».[5]1910 року експонував фотографії пам'яток на виставці польських архітекторів у Львові, організованій товариством.[6]
Займався реставрацією старовинних будинків і храмів. Створив велику кількість рисунків, у яких точно відображав архітектурні деталі пам'яток. У Львівському історичному музеї зберігається графічна реконструкція пресбітерія львівської латинської катедри, роботи Ковальчука.[7]
Автор частини ілюстрацій книжок Владислава Лозинського «Патриціат і львівське міщанство XVI i XVII століть», 1892 (Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku), «Львівське мистецтво XVI i XVII століть. Архітектура і скульптура», 1901 (Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba); Маєра Балабана «Єврейська дільниця: її історія і пам'ятки», 1909 (Dzielnica Żydowska: jej dzieje i zabytki).[1] Автор текстів і частини рисунків серії таблиць «Пам'ятки мистецтва в Польщі» (Zabytki sztuki w Polsce), виданих під керівництвом Юліана Захаревича у чотирьох зошитах протягом 1885—1888 років.[8] Результати обмірів пам'яток, разом із проєктами експонував на Будівельній виставці у Львові 1892 року.[9]
Автор праці «Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich do r. 1772». Друга її частина, що мала охоплювати 1772—1918 роки, залишилась у рукописі і перебуває у власності родини.[1] Написав розділи про назву, топографію і статистику Львова, про пам'ятки Львова, про Галицьку крайову виставку (спільно з Теофілом Меруновичем) у путівнику 1894 року.[10]
Помер у Львові 14 березня1938 року. Похований на Личаківському цвинтарі. Був одружений з Йоанною Подгалич, мав шістьох дітей. Родина проживає зокрема у Кракові, Свідниці, Монреалі.[1] Його внуком є геофізик Єжи Ковальчук, професор Гірничої академії у Кракові.[11]
Проєкт радикальної перебудови структури вулиць Львова, запропонований 1892 року[15]
Неоренесансне живописне і скульптурне оформлення інтер'єру каплиці святого Бенедикта.(Дідушицьких) львівського костелу єзуїтів від 1893 року. Проєкт вівтаря, реалізований майстром Станіславом Круком (втрачений). Під керівництвом Ковальчука працював архітектор Сильвестр Гавришкевич, художник Кароль Гаймрот[16]. Загальне керівництво Юліана Захаревича[17].
Будинок архіву мап на вулиці Личаківській, 2. Проєкт створено в бюро Намісництва, експонувався на Будівельній виставці у Львові 1892 року. Співавтори Вацлав Пшетоцький, П. Скварчинський[19].
Проєкт гробівця Артура Ротлендера-Роланда на Личаківському цвинтарі у Львові (1893 виконала майстерня Леопольда Шімзера)[20].
Павільйон для виробів закладу з Дроговижа і Скарбківської фундації на Крайовій виставці у Львові 1894 року. Проєкт у «швейцарському» стилі реалізував А. Передяткевич[21].
Дім Л. Лубенського і Г. Домбровського на розі вулиць Стрийської, 5 і Рутковича, 2, споруджений у 1896—1897 роках. Необарокове скульптурне оздоблення виконав скульптор Броніслав Солтис[22].
Проєкт і керівництво реставрацією латинського кафедрального собору у Львові (1896—1898).[14] В основному це було неоготичне переоформлення пресбітерія. Інтер'єр розписано орнаментальними мотивами, наново викладено підлогу. Входи до каплиць обрамлено двома новими неоготичними порталами, у вікнах встановлено масверки — усе проєкту Ковальчука, виконано у 1892—1899 роках фірмою Фердинанда Маєрського. У північну стіну вмонтовано два балкони. Усунуто прибудову зі сходу, у захристях влаштовно нові неоренесансні портали[23].
Неоготичний парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі в Сороцькому. Збудований у 1902—1907 роках. Мистецтвонавець Томаш Зауха припускає авторство Ковальчука у подібних за будовою і архітектурним декором костелах у Заболотові (1898—1902) і Мишлятичах (1909)[26].
Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich do r. 1772.
Architektura w Starożytnym Rzymie. Od najdawniejszych czasów do r. 14 po Chr. — Lwów, 1891.
Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. Розділи «Nazwa, topografia, stosunki fizyograficzne, statystyka», «Opis szczegółowy miasta i jego pamiątek», «Powszechna Wystawa krajowa r. 1894 we Lwowie».
Historia architektury Egiptu. — Lwów, 1895/6.
Zarys historii sztuki.
Wstęp // Katalog wystawy przemysłu budowlanego we Lwowie 1892, Lwów, 1892[31].
Примітки
↑ абвгLewicki K. Kowalczuk Michał // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław—Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo PAN, 1968—1969. — T. XIV. — S. 512.
↑Sroka Ł. Rada Miejska we Lwowie w okresie autonomii galicyjskiej 1870—1914. Studium o elicie władzy. — Kraków: Wyd. Nauk. Uniwersytetu Pedagogicznego, 2012. — S. 483. — ISBN 978-83-7271-730-6.
↑Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 78, 90.
↑Kucharzewski F. Piśmiennictwo techniczne polskie // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 31. — S. 380.
↑Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
↑Charewicz Ł. Muzeum Historyczne miasta Lwowa: przewodnik po zbiorach. — Lwów: nakł. Gminy Miasta Lwowa, 1936. — S. 64.
↑Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa : Neriton, 2005. — S. 103. — ISBN 83-88372-29-7.
↑Nazwa, topografia, stosunki fizyograficzne, statystyka // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów : Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 61—66; Там же: Opis szczegółowy miasta i jego pamiątek. — S. 98—153; Там же: Powszechna Wystawa krajowa r. 1894 we Lwowie. — S. 154—170.
↑Wybitni lwowianie // Koło lwowian. Biuletyn. — Londyn, 1981. — № 41. — S. 60.
↑Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські церкви Бродівського району. Ілюстрований каталог. — Львів : Місіонер, 2000. — С. 70—71. — (Українські церкви Львівщини) — ISBN 966-7086-63-1.
↑Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 158. — ISBN 978-966-7022-86-0.
↑Betlej . Kościół p. w. ŚŚ. Piotra i Pawła oraz dawne kolegium ks. Jezuitów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków : Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 85, 104. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1. (пол.)
↑Katedra łacińska we Lwowie / oprac. J. Adamski, M. Biernat, J. Ostrowski, J. Petrus. — Kraków: Antykwa, 2013. — Т. 21. — S. 59—60, 72—73, 80. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-09-0. (пол.)
↑Brzezina K. Kościół p. w. Św. Rodziny i klasztor OO. Reformatów // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Antykwa, 2004. — S. 154—155, 165. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
↑Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Sorocku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 2008. — Т. 16. — S. 190, 193—194. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-56-7. (пол.)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
