Міщенко Сергій Олексійович (військовик)

Сергій Олексійович Міщенко
Сергій Олексійович Міщенко;
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	21 травня 1974; м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, УРСР, СРСР
Смерть	1 грудня 2022 (48 років); с. Ковалівка, Сватівський район, Луганська область, Україна; (загинув у бою)
Псевдо	Бугор
Військова служба
Роки служби	1991—1993, 2013—2014, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	45 ОАБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Сергі́й Олексі́йович Мі́щенко («Бугор», 21 травня 1974, м. Зіньків, Зіньківський район Полтавської області — 1 грудня 2022, с. Ковалівка, Сватівський район Луганської області) — український підприємець та військовик, молодший сержант, командир відділення 87-го протитанкового дивізіону 45-ї окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України, який відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно), нагороджений «Хрестом бойових заслуг», повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис

Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 року в місті Зіньків на Полтавщині.

Середню освіту здобув у Проценківській середній школі. У дитинстві мріяв стати військовим, оскільки його батько був прикордонником, а дідусь служив у підрозділі зі знищення танків.^[1]

Протягом 1991—1993 років служив у лавах Національної гвардії України у Кривому Розі. Потім здобув юридичну освіту та працював у Опішнянському підрозділі міліції. Займався підприємницькою діяльністю у сфері будівництва в партнерстві з братом Євгеном, мав власну бригаду будівельників^[2].

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Збройні сили України. Молодший сержант Сергій Міщенко з позивним «Бугор» обіймав військову посаду командира відділення взводу протитанкових ракетних комплексів 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України. Брав участь у бойових діях за Київ, у боях поблизу Барвінкового, біля сіл Вірнопілля, Бражківки Харківської області^[2]

Побратими його називали «винищувачем танків»^[3]. Всього на рахунку Сергія Міщенка 35 одиниць знищеної російської військової техніки. Під час одного з боїв він уразив 7 одиниць військової техніки російських військ, зокрема, чотири танки^[4].

Сергій Міщенко загинув 1 грудня 2022 року в с. Ковалівка Сватівського району Луганської області^[2] під час бойового завдання^[3].

Прощання із загиблим відбулося 7 грудня 2022 року у Полтаві^[3]. Похований на центральному кладовищі міста Зінькова^[5].

Командування подало Сергія Міщенка на звання Героя України^[3], і 23 лютого 2023 року йому посмертно надано звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»^[6].

Рішенням 29-ї сесії Зіньківської міської ради від 8 червня 2023 року з метою увічнення пам'яті воїнів-земляків, які загинули в російсько-українській війні, у місті Зіньків вулицю Першотравневу перейменовано на вулицю Героя України Сергія Міщенка.

Родина

Сергій Міщенко був тричі одружений (остання дружина — Наталія) та мав п'ятеро рідних дітей: три доньки та двоє хлопців, (наймолодший син — Олександр, 2022 р.н), також у останньому шлюбі виховував і неповнолітню доньку дружини.^[1]^[2]^[3]

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.^[6]
Відзнака Президента України «Хрест бойових заслуг» (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі^[7]
Орден «За мужність» I ст. (28 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[8]
Орден «За мужність» II ст. (13 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[9]
Орден «За мужність» III ст. (12 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[10]