Наказ Лаконія  Човен Лаконія поштова картка 1921 року та Порятунок екіпажу Лаконіі на U-156 і U-506 Наказ Лаконія (або «Тритон Нуль», нім. Laconia-Befehl) — це наказ від 17 вересня 1942 адміралом Військово-морськіх сил Третього Рейху Карлом Дьоніцем командирам усіх підводних човнів про заборону допомагати екіпажам та пасажирам затоплених кораблів. Історія наказу12 вересня 1942 року підводний човен Крігсмаріне U-156, після атаки та затоплення судна «Лаконія», надала допомогу екіпажу та пасажирам. В цій рятівній операції брали участь ще три інших підводних човни та два кораблі (німецького та італійського флоту). Судна були атаковані літаками США попри рятівну операцію[1]. НаказНаступного дня після інциденту, 17 вересня 1942 року, адмірал Деніц, командуючий ВМС Німеччини, оприлюднив свій наказ:
Оцінки наказуПід час Нюрнберзького процесу Карл Дьоніц був звинувачений в порушені правил ведення підводної війни, а також в порушенні Лондонського морського договору (1930) і англо-німецьких флотських домовленостей Anglo-German Naval Agreement (AGNA) від 18-го липня 1935-го року. Серед доказів обвинувачення були надані військовий наказ № 154, виданий в 1939 році, і наказ «Лаконія» від 1942 року. Суд постановив, що докази не встановлюють з необхідною впевненістю, що Дьоніц віддавав накази про навмисне вбивство потерпілих підбитих суден чи після корабельних аварій. Але, «Накази, безсумнівно, були неоднозначними і заслуговують на найсуворішу критику.»[2][3][4] У масовій культуріЛітература та посилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
