Нанкевич Андрій Андрійович

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2018)

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (жовтень 2018)

Нанкевич Андрій Андрійович
Народився	23 липня 1941(1941-07-23)  Дружелюбівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер	21 вересня 1997(1997-09-21) (56 років)  Полтава, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник
Нагороди	Премія імені Петра Артеменка

Нанкевич Андрій Андрійович (23 липня 1941 року, с. Дружелюбівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, УРСР – 21 вересня 1997 року, м. Полтава, Україна) – український письменник, журналіст.

Член спілки журналістів СРСР (з 1968 року). Член спілки письменників СРСР (з квітня 1987 року). Лауреат Полтавської обласної комсомольської премії імені Петра Артеменка 1982 року в галузі літератури і журналістики за збірку оповідань «Червоний глід», серію нарисів і публіцистичних виступів.

Заслужений журналіст України.

Народився у сім’ї сільських трударів (все життя був відданий своєму селянському родоводу!), був наймолодшою дитиною у родині. В дитинстві допомагав рідним у господарстві, бо батько був тяжко поранений на фронті, а мама доглядала інваліда війни цілих двадцять років. По дорозі до школи, а це 12 км від дому, спостерігав життя, побут і звичаї своїх земляків.

Отримав середню освіту, потім закінчив училище механізації, служив в армії, де визріло бажання стати журналістом.

1962 року став студентом факультету журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, який закінчив 1967 року.

З цього часу став працювати у Полтаві, спершу у редакції молодіжної газети «Комсомолець Полтавщини» (кореспондентом, завідувачем відділу, відповідальним секретарем), а потім (з 1975 року) – у газеті «Зоря Полтавщини» (кореспондентом, завідувачем відділу, заступником головного редактора, першим заступником головного редактора (у 1993–1996 рр.).

Друкуватися почав у студентські роки. Працюючи в обласних газетах, Андрій Андрійович об’їздив весь полтавський край, готуючи репортажі, нариси, публіцистичні статті, в яких проникливі рядки були присвячені трудівникам села. За тридцятирічну журналістську роботу у полтавських обласних газетах у нього була не одна сотня відряджень у різні райони області.

І того разу, повертаючись із редакційного відрядження, він трагічно загинув у автомобільній катастрофі 21 вересня 1997 року. Похований на міському цвинтарі (с. Розсошенці).

Журналістські зустрічі, некабінетне знання життя давали Нанкевичу теми для досліджень і узагальнень. З журналістики він і прийшов у літературу. Спочатку публікував свої оповідання та новели у полтавських газетах, а згодом – на сторінках всеукраїнських часописів і збірників.

До своєї першої книги він ішов довго. Нарешті, заручившись підтримкою Григора Тютюнника, віддав у видавництво «Молодь» десять кращих оповідань і повість. 1981 року збірка під назвою «Червоний глід» побачила світ. Критика була прихильною до неї. Полтавський літературознавець Олексій Кузьменко, опублікувавши рецензію на неї в декількох районних газетах Полтавської області, відзначав:

«Для нас немаловажний той факт, що герої оповідань – люди з Полтави і Полтавщини. Їх долі пов’язані з Кременчуком і Зіньковом, Гадячем і Диканькою, Решетилівкою й Лохвицею... Дуже ріднить нас, читачів, з автором те, що він глибоко залюблений у Полтавщину…».

35-річна полтавська журналістка Ганна Дениско, оцінюючи першу збірку автора «Червоний глід», писала:

« Автор знає сучасне село таким, яким воно є, відтак і погляд на нього – не сентиментально-рожевий, а  справді люблячий, бо любити – не означає закривати очі на людські вади, любити – це підносити людське, високе в людині…».

І продовжила:

«Оповідання молодого прозаїка – цілісні за настроєм, стилем, системою образних засобів. Читаєте твір – і перед Вами довірливо розкривається світ глибоких почуттів, світ людської душі – неспокійної, невпокореної, з її давніми болями і вистражданими радощами, з її внутрішньою чистотою…».

Друга книга прозаїка… Це був складний момент у творчій біографії А. Нанкевича. Як не повторитися, як показати людське життя глибше? Через п’ять років (1985 року) видавництво «Молодь» випустило у світ другу книжку літератора «Три тополі на вітрі», зміст якої склали повість «Двоє для любові» і десять оповідань.

У повісті йдеться про дружбу хліборобів Полтавщини і Болгарії (міста Велико Тирново і Полтава – міста-побратими). Край Великотирновський мальовничо ожив перед очима читачів під пером літератора. І горді, сильні люди, які не скорилися ні туркам, ні фашистам, тепер сіють хліб, вирощують виноград і дружать з українським «братушками».

Полтавський літературознавець, кандидат філологічних наук Анатолій Дяченко написав у рецензії:

«Помітним творчим досягненням А. Нанкевича стали його оповідання. Не всі вони рівноцінні, але більшість викликає у читача серйозні роздуми і високі почуття».

З А. Дяченком, перегукуються слова критика М. Миценка:

«Одразу, з перших сторінок, безпомилково відчуваєш щиру, неприховану атмосферу добра, любові, й поетичності, які пронизують книжку…З щирою любов’ю до людей, землі, природи, до благословенного сільського життя-буття написані оповідання…».

Головна тема, на якій базується третя книга А. Нанкевича (три повісті і сім оповідань), – Любов. Першорядне в ній, Любов до матері. Образ матері проходить через повісті й оповідання всієї збірки. Як зазначив письменник-полтавець Микола Малахута: «Цей образ у творах письменника завжди болючий».

Оповідання зі збірки «На всесвіт єдина зоря» найбільш хвилюючий твір: це величальна пісня матері, запізніле каяття ліричного героя перед своєю ненькою, солдатською вдовою… Кого не зворушать оці слова: «Сю ніч зі мною розмовляла моя мама – рідна і єдина на всесвіт матуся, мій найперший і навічний зв’язок з усім сутнім…».

Окремі твори письменника нагадують м’який поетичний стиль, гарну мову Григора Тютюнника, у якого А. Нанкевич вчився художньої майстерності.

Микола Малахута у рецензії на вищеназвану книгу написав:

 «Це  чиста, чесна, мужня, світла, мозоляста його сходинка до гори майстерності…».

1991 року у бібліотечці газети «Зоря Полтавщини» вийшла повість «Іронія».

• Нанкевич А. А. Червоний глід : оповідання / А. А. Нанкевич. – К. : Молодь, 1981. – 136 с. – (Перша книга прозаїка).

• Нанкевич А. А. Три тополі на вітрі : Повість, оповідання / А. А.Нанкевич. – К. : Молодь, 1985. – 184 с.

• Нанкевич А. А. Така тепла осінь : Повісті, оповідання / А. А. Нанкевич. – Харків : Прапор, 1989. – 196 с.

• Нанкевич А. А. Іронія : повість про перше кохання / А. А. Нанкевич. – Полтава : Полтава, 1991. – 48 с. – (Б-чка "Зорі Полтавщини").

• Нанкевич А. Заміноване поле / А. Нанкевич // Сонячні зажинки. – Харків, 1976. – С. 10–20; Прапор. – 1976. – № 6. – С. 66–69.

• Нанкевич А. Наряд поза чергою / А. Нанкевич // Прапор. – 1982. – № 11. – С. 76–82.                   

• Нанкевич А. Нічий : оповідання / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 1989. – 18, 19 трав.

• Нанкевич А. Чужа доброта : оповідання / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 1994. – 15 лют.

• Нанкевич А. Новорічний танець : оповідання / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 2008. – 12, 13 лют. – С. 3.    

• Нанкевич А. Жайворовий міст : оповідання / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 2011. – 23 лип. – С. 3.

• Нанкевич А. Кабиця : новела / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 1988. – 22 трав.

• Нанкевич А. Щасниця : новела / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 1988. – 9, 11 серп.

• Нанкевич А. Виглядала мати сина… : новела / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 1990. – 29 груд.

• Нанкевич А. На кургані : новела / А. Нанкевич //  Зоря Полтавщини. – 1996. – 23 лип.

• Нанкевич А. Алергія : новела / А. Нанкевич // Калинове гроно : антологія прози і драматургії полтавських літераторів XX ст. / за ред.  М. В. Костенка та ін. – Полтава, 2006. – Т. 2. Кн. 2. – С. 316–339; Біла альтанка : літературний альманах : до 60-річчя письменницької організації. – Полтава, 1996. – С. 150–166.

• Нанкевич А. Тітка Калина : новела / А. Нанкевич // Зоря Полтавщини. – 2008. – 26 лют. – С. 3.

• Ротач П. Андрій Нанкевич (23.07.1941 – 21.09.1997) : [нарис життя і творчості] / П. Ротач // Колоски з літературної ниви / П. Ротач. – Полтава, 1999. – С. 310–312.

• Дяченко А. Нанкевич Андрій Андрійович / А. Дяченко // Українська літературна енциклопедія. – К. , 1995. – Т. 3. – С. 454; Літератори Полтавщини : довідник / упорядник А. М. Дяченко. – Полтава, 1996. – Вип. 3. – С. 27; Письменники Полтавщини : довідник. – Полтава, 1990. – С. 19; Письменники Радянської України : 1917-1989 : біобібліографічний довідник / упорядник В. К. Коваль. – К., 1988. – С. 697.
• Дениско Т. Журналістика, споріднена з літературою / Т. Дениско // Зоря Полтавщини. – 2016. – 22 лип. – С. 4.

• Світлий спомин про колегу // Зоря Полтавщини. – 2017. –22 верес. – С. 13.

• Письменницького полку прибуло! : [А. Нанкевич став членом Спілки письменників СРСР] // Зоря Полтавщини. – 1987. – 19 квіт. – С. 4.

• Нові члени Спілки письменників [в т. ч. А. Нанкевич] // Літературна Україна. – 1987. – 7 трав.

• Дяченко А. Андрієві Нанкевичу – 50 / А. Дяченко // Літературна Україна. – 1991. – 26 верес.

• У Полтаві у різні роки жили [в т. ч. письменник Нанкевич Андрій (1941–1997)] // Полтавщина : історичний нарис. – Полтава, 2005. – С. 449.

• Степаненко М. Артеменка Петра імені комсомольська премія [в т. ч. лауреат 1982 р. А. Нанкевич] / М. Степаненко // Літературно-мистецька Полтавщина : довідник / М. Степаненко. – Полтава, 2013. – С. 18.

• Кравченко О. Український письменник А. Нанкевич : вікторина 33 / О. Кравченко // Силуети в інтер'єрі часу / О. Кравченко. – Полтава, 2011. – С. 60–61.
• Кравченко О. Український письменник А. Нанкевич : вікторина 33 / О. Кравченко // Силуети в інтер'єрі часу / О. Кравченко. – Полтава, 2011. – С. 60–61.
• Лютий 1968. Тодішні працівники газети "Комсомолець Полтавщини" (всі стали письменникаим) : А. Нанкевич, М. Казидуб, Ф. Роговий, М. Булах : [фото] // Українська літературна газета. – 2013. – 6 верес. – С. 13.

• Світлий спомин про колегу // Зоря Полтавщини. – 2017. –22 верес. – С. 13.
• 135. Лист від А. А. Нанкевича (Полтава, 1 квіт. 1981 р.); 171. Лист від А. А. Нанкевича (Київ, 24 січ. 1984 р.) //  "Добрий день хай буде Вам… : Листи до Ф. Рогового. Статті, рецензії, примітки / упоряд. Ю. Роговий. – Полтава, 2016. – С.134–135; С. 170–171.

****

• Тютюнник Ф. Світлі порухи душі / Ф. Тютюнник // Нанкевич А. Червоний глід  : оповідання. – К. , 1981. – С. 5–6.

• Славинський М. У пошуках свого голосу / М. Славинський // Вітрила–81 : альманах. – К., 1981. – С. 41–43.

• Малахута М. На малій території новели / М. Малахута // Молодь України. – 1981. – 24 листоп.

• Дениско Г. На своїй дорозі / Г. Дениско // Літературна Україна. – 1982. – 17 черв.

• Дениско Г. Обрії… глибини / Г. Дениско // Комсомолець Полтавщини. – 1985. – 23 квіт.

• Михайлин І. Прагнути глибини / І. Михайлин // Прапор. – 1986. – № 12. – С.176–179.

• Малахута М. Любов у теплу осінь / М. Малахута // Зоря Полтавщини. – 1990. – 25 квіт.

• Кузьменко О. Про людей працелюбних і совісних / О. Кузьменко // Комсомолець Полтавщини. – 1990. – 26 квіт.

• Дяченко А. Кричуща пересторога : [про повість "Іронія"] / А. Дяченко // Ворскла. – 1992. – № 24 (груд.). – С. 4.

• Добрий слід на землі : [пам'яті А. Нанкевича] // Вечірня Полтава. – 1997. – 26 верес. – С. 3.

• Дениско Г. Не вберіг свої груди, Андрію… : слова прощання / Г. Дениско // Молодь України. – 1997. – 30 верес. – С. 1.

• Нанкевич Андрій (1941–1997) : [пам'яті письменника] // Літературна Україна. – 1997. – 2 жовт. – С. 4 : фото.

• Осінь без Андрія // Зоря Полтавщини. – 1997. – 29 жовт. – С. 1.