Нарочницький Олексій Леонтійович

Нарочницький Олексій Леонтійович
Народився3 (16) лютого 1907(1907-02-16)
Чернігів, Російська імперія
Помер14 червня 1989(1989-06-14) (82 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
ПохованняВведенське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський університет
Галузьісторія
ЗакладРосійська академія державної служби Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняакадемік Академії наук СРСР, професор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникМикола Лукін[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиТишков Валерій Олександрович
Anatoly Chernobayevd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Сербська академія наук і мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:фахівець із зовнішньої політики Росії
ДітиNatalya Narochnitskayad Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиСталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапора

Нарочницький Олексій Леонтійович (3 (16) лютого 1907(19070216), Чернігів, Російська імперія — 14 червня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.

Біографія

Член КПРС з 1961.

Закінчив Київський університет (1930).

У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна.

З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна.

З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія».

З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959).

З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.

На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «особливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».

Праці

Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:

  • «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 (рос.)
  • «Внешняя политика России XIX — начала XX века» (редактор) (рос.)

Нагороди

Сім'я

Джерела

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya