Наумов Вадим Олександрович

Наумов Вадим Олександрович
Наумов Вадим Олександрович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	18 серпня 1992; Козятин
Смерть	1 вересня 2014 (22 роки); Василівка
Поховання	Козятин
Псевдо	«Дозор»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	1 БрОП НГУ
Війни / битви	Війна на сході України; • Бої за Іловайськ
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Наумов Вадим Олександрович у Вікісховищі

Вади́м Олекса́ндрович Нау́мов (1992—2014) — солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 18 серпня 1992 року в м. Козятині Вінницької області.

13 років в дитинстві прожив в Росії; після розлучення мати з сином повернулася додому.^[1] Закінчив ЗОШ в Козятині, по тому — Бердичівський коледж промисловості, економіки та права, молодший спеціаліст. Грав на гітарі в козятинській рок-групі «AROS». Квітнем 2013 року призваний на строкову військову службу, проходив у лавах окремої бригади спеціального призначення «Барс» ВВ МВС.

Зимою 2013-2014-го брав участь в охороні громадського порядку у Києві — під час подій Революції Гідності. 1 грудня 2013 року стояв у кордоні Внутрішніх військ на Банковій, захищаючи будівлю Адміністрації президента.^[2] Березнем 2014-го — як військовослужбовець Національної гвардії України, охороняв резиденцію екс-президента Януковича «Межигір'я».

Його термін служби продовжено — через оголошення часткової мобілізації. В червні-липні 2014-го брав участь у бойових діях на Донеччині, ніс службу на блокпосту під Слов'янськом. По поверненні до частини пройшов навчальні збори, подав рапорт з проханням знову направити його в район бойових дій.

Снайпер сформованої на базі спецпідрозділу «Барс» 1-ї бригади оперативного призначення. 1 вересня 2014-го був бій під час атаки проросійських сил на блокпост НГУ, 25 гвардійців охороняли міст у селі Василівка Старобешівського району, по тому зв'язок зник. Бойовики прибули на 3 легковиках і 2 автобусах з надписами «Діти». Один з вояків був заскочений та став заручником, тому гвардійці не могли почати вогонь, однак згодом вислизнув від бойовиків. Наумов, що займав пост на висоті, в ході бою був поранений.

Станом на 20 вересня знаходився у переліку зниклих безвісти. Терористи шантажували матір, Інну Сергіївну, що він в полоні, вимагаючи викуп^[3].

Вдома лишилися бабуся та мама Інна Сергіївна, був єдиним сином у родині.^[4] 14 жовтня в запорізькому морзі знайшли його ремінь. Упізнаний за тестом ДНК в грудні 2014-го, з військовими почестями похований у Козятині.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно).
його іменем названо провулок в Козятині
2 червня 2017 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Козятин» (посмертно)^[5]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 6, місце 4
Рішенням Козятинської районної ради від 30 березня 2018 року посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною»
Розпорядження голови Козятинської міської ради від 9 серпня 2016 року № 574-р посмертно нагороджений відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм»
Вшановується 1 вересня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[6]