Нафтопереробна промисловість Росії

Нафтопереробна промисловість РФ — галузь промисловості РФ, частина нафтогазової промисловості РФ.

Станом на кінець 2020 року, за даними Міненерго Росії, на території країни функціонувало 74 НПЗ і газопереробних заводи сумарною потужністю первинної переробки нафти 332,2 млн т на рік, при цьому об'єм нафтопереробки у порівнянні з 2019 роком знизився на 5,4 % і становив 270 млн т.^[1].

Більшість нафтопереробних заводів на території РФ було побудовано у перші два десятиліття після Другої світової війни: з 1945 по 1965 роки стало до ладу 16 заводів, біля половини з нині (2010) діючих.^[2]

За період економічних реформ 1990-х років у нафтопереробці й нафтохімічних галузях відбулося значне скорочення об'ємів виробництва.^[3]. Через різке скорочення внутрішнього споживання нафти за сумарних потужностей з первинної її переробки 296 млн т на рік у 2000 році фактично було перероблено 168,7 млн т, тобто навантаження НПЗ впала до 49,8 %.^[3]

Це зумовило низьку глибину переробки нафти і низьку якість нафтопродуктів, що вироблялися.^[3] Глибина переробки нафти у 1999 році становила у середньому по Росії 67,4 %, і лише на Омському НПЗ вона досягла 81,5 %, наблизившись до стандартів західноєвропейських країн і США.^[3].

У 2-й половині 2000-х років намітилися тенденція до збільшення глибини переробки нафти.^[3]. В цей час відбулося суттєве збільшення інвестицій у нафтопереробку.^[3]. Так, за 2006 рік вони зросли на 11,7 %, склавши 40 млрд рублів. За період 2005—2012 роки було інвестовано близько 1 трлн рублів, відбувалася модернізація виробництв.^[4] Зростав і внутрішній попит на нафтопродукти.^[3]

Глибина переробки нафти за період з 2005 по 2006 роки зросла з 67,6 до 71,3 %^[3], а до 2018 року — до 83,4 %^[5]. Після 2005 року на низці НПЗ стали до ладу комплекси глибокої переробки нафти.^[3]

У жовтні 2010 року голова уряду Росії В. Путін повідомив про прийняте урядом рішення заборонити підключення до магістральних нафтопроводів нових НПЗ, глибина переробки в яких менше ніж 70 %. Путін повідомив, що у Росії на той час було близько 250 міні-НПЗ з глибиною переробки близько 40 %.^[6] Після розпаду СРСР у Росії до 2012 року було побудовано 5 нових нафтопереробних підприємства загальною потужністю близько 14 млн т.^[7]

В подальші роки російська нафтопереробна промисловість продовжувала розвиватися. З 2011 по 2018 роки у переробні виробництва було інвестовано понад 2 трлн рублів. Це дозводлило поставити до ладу 95 млн т вторинних потужностей. Вихід світлих продуктів з 2011 по 2017 роки збільшилася на 6 % і становила 62 %.^[8]

У 2009 році у Росії працювало 32 великих НПЗ з загальною потужністю з переробки нафти 262,2 млн т, а також 80 міні-НПЗ з загальною потужністю переробки 11,3 млн тонн.^[9]

Видобуток нафти з конденсатом збільшився на понад як 14 %.

Об'єм первинної переробки нафти по РФ з 2008 по 2018 роки збільшився на 21,2 %. У 2008 році по Росії об'єм первинної переробки нафти склав 235634,2 тис. т, у 2019 році 285315,6 тис. т, у 2010 році він знизився до 270000 тис. т.

Глибина переробки нафти за підсумками 2020 року збільшилася на 13,5 %, до 84 %. Глибина переробки нафти на НПЗ Росії до 2008 року в середньому перебувала на рівні 74 %, у європейських країнах — на рівні 85 %, у США — 95 — 96 %.

Вихід світлих нафтопродуктів за підсумками 2020 року збільшилися на 8,2 %, до 61,7 %. У 2008 році вихід світлих нафтопродуктів на НПЗ Росії склав близько 57 %, для порівняння у Західній Європі — 72 % і у США — 82 %.

На початку 2024 року спостерігались атаки дронів на кілька НПЗ Росії. Україна офіційно не визнала здійснення цих атак. 22 березня 2024 року у газеті «Файненшл таймс» вийшла стаття, в якій йшлося про прибуття до Києва американського високопосадовця, який попрохав Україну не атакувати НПЗ Росії.^[12] За припущеннями, це був Дж. Салліван. Проте, навесні 2024 року атаки на російські НПЗ, після перерви, продовжилися.

У таблиці нижче вказано найбільші підприємства за продуктами нафтопереробки^{[джерело не вказане 3587 днів]}.

Реєстр НПЗ, включаючи ті, що будуються і проєктуються, ведеться Міністерством енергетики РФ. Станом на 1 лютого 2023 року в ньому було вказано 86 НПЗ^[36]. З них такими, що стали до ладу вважаються 36, такими, що будуються і реконструюються — 8, такими, що проєктуються — 42.

Нафтопереробна промисловість у Росії у великій мірі консолідована. Біля 90 % потужностей з переробки нафти перебуває під контролем 9 вертикально інтегрованих нафтогазових компаній.

За сов'єччини, коли стали до ладу основні нафтопереробні потужності Росії, при виборі майданчиків для розміщення НПЗ керувалися дома факторами: близькістю до районів споживання нафтопродуктів і скорочення загальних витрат на транспортування нафти. У зв'язку з цим низка НПЗ було побудовано у районах видобутку нафти.

НПЗ у Рязанській, Ярославській і Нижньогородській областях були орієнтовані на Центральний економічний район СРСР, у Ленінградській області — на Ленінградський промвузол, у Краснодарському краї — на Північно-Кавказький район, в Омській області й Ангарську — на потреби Сибіру. Інші НПЗ були побудовані у районах видобутку нафти. До кінця 1960-х років головним нафтовидобувним районом СРСР було Урало-Поволжя.

• Атаки БпЛА по підприємствах нафтопереробної промисловості РФ