Національна пісня .jpg) Національна пісня (угорською «Nemzeti dal») — угорська патріотична поема, написана Шандором Петефі, яка, як кажуть, надихнула Угорську революцію 1848 року. Петефі прочитав вірш вголос 15 березня на сходах Угорського національного музею в Будапешті перед натовпом, який наприкінці скандував приспів, коли вони почали маршувати містом, захоплюючи пресу, звільняючи політичних в'язнів і проголошуючи кінець австрійського панування. 15 березня угорці відзначають річницю революції. На пам'ять про полеглих революціонерів та ідеал революції носять червоно-біло-зелені стрічки. У 1848—1849 роках Угорщина ненадовго здобула незалежність, але зазнала поразки від об'єднаних сил Габсбургів і Російської імперії. Попри свою остаточну поразку, революція започаткувала низку подій, які призвели до автономії Угорщини в складі нової Австро-Угорської імперії в 1867 році. Вірш посів третє місце після "Himnusz" і "Szózat" як заява про угорську національну ідентичність.
Національна пісня
Встань, часи настали грізні! Вирішиться в смертнім полі Жить нам вільно чи в неволі? Клянемося перед богом I людьми, Що рабами більш не будем Жити ми! Досить нам уже терпіти! Вільних прадідів ми діти! Дихати на повні груди Мусимо, як вільні люди. Клянемося перед богом I людьми. Що рабами більш не будем Жити ми! Той нікчема і ганеба, Хто не вмре, коли це треба, Хто не здійме в битві зброї Для вітчизни дорогої! Клямемося перед богом І людьми, Що рабами більш не будем Жити ми! Шабля в золоті іскриться Ліпше, ніж кайданів криця! В дружбі з шаблею старою Рвіть кайдани — і до бою! Клянемося перед богом І людьми, Що рабами більш не будем Жити ми! Знов засяє, як в заграві, Рід наш давній в давній славі, Змиєм кров'ю, як герої, З себе знак ганьби старої! Клянемося перед богом I людьми, Що рабами більш не будем Жити ми! В сяйві волі, повні сили, Прийдуть на оці могили Наші внуки, вільні люди, Нас з любов'ю пом'янути. Клянемося перед богом I людьми, Що рабами більш не будем Жити ми! Джерела |
Portal di Ensiklopedia Dunia
