Національний військовий університет імені Васила Левски

Національний військовий університет ім. Васила Левски
Національний військовий університет ім. Васила Левски
; НВУ "Васил Левски"
	43°05′05″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д. / 43.0847° пн. ш. 25.6028° сх. д.
Тип	Державний
Країна	Болгарія
Розташування	Велико-Тирново, Болгарія
Гасло	Времето е в нас и ние сме във времето!
Назва на честь	Васил Левський
Засновано	26 листопада 1878
Ректор	Бригадний генерал Цветан Георгієв Харізанов
Випускники	[[:]]
Штаб-квартира	Велико-Тирново
Сайт	nvu.bg
	Vasil Levski National Military University у Вікісховищі

Національний військовий університет ім. Васила Левски (болг. Национален военен университет "Васил Левски") — вищий військовий навчальний заклад Болгарії, який розміщується у містах Велико-Тирново, Шумен та Долна Митрополія. Хоча статус вищого навчального закладу було отримано 1924 року, університет є наступником заснованого 1878 Військового училища, що робить його найстарішою високою школою Болгарії.

Університет носить ім'я Васила Левски.

Історія

Ще влітку 1878 Тимчасове російське управління в Болгарії почало підготовку створення військового училища у Пловдіві.

6 вересня 1878 капітан російської гвардії Ніколай Флейшер видав Наказ № 1 по училищу. З цієї дати почалось не тільки власне Військове училище, але й новітня болгарська система військової освіти.

Після підписання Берлінського трактату училище до 19 листопада перемістилось до Софії, де 26 листопада 1878 відбулось освячення й офіційне відкриття військового навчального закладу. Сьогодні ця дата є офіційним святом університету.

Спершу училище розташувалось у будівлі колишньої турецької лікарні, де нині розміщується Центральний військовий клуб.

1892 училище переїхало до спеціально зведеної будівлі у південно-східній частині міста, де нині розміщується Військова академія імені Г. С. Раковски. Військове училище відіграло важливу роль в житті Болгарської армії, оскільки в ньому було підготовлено майже всіх офіцерів, що служили в армії наприкінці XIX й на початку XX століть.

1924 училище отримало статус спеціалізованого університету.

1945 його перейменовано на 'Народне військове училище імені Васила Левски. 1946 з нього було виділено Народне військово-повітряне училище імені Георги Бенковски, а 1948 — Народне військово-артилерійське училище імені Георгія Димитрова. 1958 року Народне військове училище було переведено з Софії до Велико-Тирново.

2002 три основних військових училища знову були об'єднані в Національний військовий університет імені Васила Левски.

Начальники Військового училища в Софії

Звання відповідають періоду займаної посади.

#	звання	ім'я	період
1	капітан	Микола Флейшер	1 вересня 1878 — 21 травня 1879
2	капітан	Консантин Ревянкін	31 травня 1879 — 12 січня 1882
3	полковник	Арнольд Ремлінґен	12 січня 1882 — 19 березня 1884
4	полковник	Всеволод Сахаров	20 березня 1884 — 8 жовтня 1885
5	ротмістр	Анастас Бендерев	10 жовтня 1885 — 28 жовтня 1885
6	майор	Петр Ґруєв	23 грудня 1885 — 9 серпня 1886
7	капітан	Христофор Хесапчієв	28 серпня 1886 — 28 січня 1887
8	майор	Рачо Петров	28 січня 1887 — 1 липня 1887
9	майор	Варбан Вінаров	24 липня 1887 — 27 жовтня 1887
10	підполковник	Стефан Паприков	27 жовтня 1887 — 5 червня 1891
11	підполковник	Рачо Петров	5 червня 1891 — 2 листопада 1891
12	підполковник	Кирил Ботев	2 листопада 1891 — 1 березня 1897
12	підполковник	Павел Христов	1 березня 1897 — 29 травня 1897
13	підполковник	Михаїл Савов	1 липня 1897 — 18 березня 1903
14	підполковник	Васіл Петев	21 березня 1903 — 4 червня 1903
15	генерал-майор	Стефан Ільєв	4 червня 1903 — 9 січня 1904
16	підполковник	Васіл Петев	9 січня 1904 — 14 березня 1905
17	полковник	Атанас Назламов	14 березня 1905 — 1 листопада 1907
18	генерал-майор	Вічо Діков	2 листопада 1907 — 2 квітня 1910
19	генерал-майор	Кирил Ботев	3 квітня 1910 — 1 січня 1912
20	полковник	Нікола Жеков	18 березня 1912 — 19 вересня 1912
21	полковник	Іван Луков	27 вересня 1913 — 9 березня 1914
22	полковник	Стефан Тасев	9 березня 1914 — 10 вересня 1915
23	полковник	Ґеорґі Стойнев	16 вересня 1915 — 12 вересня 1917
24	полковник	Атанас Каїшев	17 вересня 1917 — 23 вересня 1918
25	полковник	Петр Міділев	29 жовтня 1918 — 7 листопада 1919
26	полковник	Стефан Нойков	24 листопада 1919 — 13 червня 1920
27	полковник	Славейко Василев	16 червня 1920 — 18 жовтня 1920
28	полковник	Ілія Каблешков	4 листопада 1920 — 10 січня 1923
29	полковник	Христо Христов	10 січня 1923 — 13 червня 1923
30	полковник	Дамян Велчев	14 червня 1923 — 5 вересня 1928
31	генерал-майор	Сотір Марінков	5 вересня 1928 — 30 січня 1929
32	полковник	Михаїл Йовов	31 січня 1929 — 18 травня 1934
33	полковник	Крум Колев	19 травня 1934 — 11 квітня 1935
34	полковник	Димитар Стоянов	11 квітня 1935 — 28 жовтня 1935
35	полковник	Васіл Бойдев	28 жовтня 1935 — 12 жовтня 1936
36	полковник	Нікола Хаджипетков	12 жовтня 1936 — 17 лютого 1937
37	полковник	Нікола Міхов	17 лютого 1937 — 19 квітня 1941
38	полковник	Александар Попдимитров	28 квітня 1941 — 19 вересня 1942
39	полковник	Іван Сапунджиєв	19 вересня 1942 — 9 вересня 1944
40	полковник	Христо Стойков	10 вересня 1944–1948

Відомі випускники

Цар Борис III — глава держави з 3 жовтня 1918 до 28 серпня 1943 року. Вступив у січні 1906 року в чині поручика. Закінчив училище 1912 разом із 32-м випуском й отримав звання капітана.
Кирило (князь Преславський) — спадкоємець престолу з 3 жовтня 1918 до 16 червня 1937 року; голова Регентської ради при малолітньому царі Симеоні II з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.
Генерал-лейтенант Нікола Міхов — член Регентської ради з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.

Голови народних зборів

Петр Стайков — голова XIII Звичайних народних зборів з 2 листопада 1903 до 30 січня 1904 року.
Христо Калфов — голова XX Звичайних народних зборів з 16 травня 1941 до 23 серпня 1944 року.