Національний стандартНаціональний стандарт (англ. National standard) — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів. Національними органами, що приймають національні стандарти, є органи зі стандартизації, які визнані на національному рівні та мають право бути національними членами відповідних міжнародних та регіональних організацій зі стандартизації. Національні органи стандартизації та позначення національних стандартів
Національні стандарти УкраїниНаціональні стандарти України — стандарти, прийняті національним органом стандартизації України, функції якого за станом на січень 2019 року виконує державне підприємство “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (ДП “УкрНДНЦ”). Національні стандарти України мають позначення "ДСТУ". Об'єктами національної стандартизації в Україні є:
Національні стандарти України є добровільними. Разом з тим для суб'єктів господарювання національні стандарти обов'язкові у випадках:
Національні стандарти України приймаються державною мовою або, в разі потреби, однією з мов відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації. Велика БританіяНаціональним органом зі стандартизації у Великій Британії є Британський інститут стандартів (англ. British Standards Institution, BSI). Розпочав свою діяльність в 1901 році як Комітет з інженерних стандартів, які встановлювали стандарти на сталь. Нинішню назву отримав в 1931 році. Статус національного органу зі стандартизації BSI набув на підставі Меморандуму про взаєморозуміння між урядом Великої Британії та BSI. Для позначення національних стандартів Великої Британії використовується індекс BS. За станом на січень 2019 р. у Великій Британії діють понад 30 000 національних стандартів. Національні стандарти Великої Британії є добровільними за винятком тих, які є частиною юридично обов'язкових договорів, законів чи нормативно-правових актів. НімеччинаНаціональним органом зі стандартизації в Німеччині є Німецький інститут зі стандартизації (нім. Deutsche Institut für Normung, DIN). DIN був заснований в 1917 році. Для позначення національних стандартів Німеччини використовується індекс DIN. Національні стандарти Німеччини є добровільними для застосування, однак якщо на них є посилання в договорах, законах чи нормативно-правових актах, то для відповідних суб'єктів ці стандарти є обов'язковими. Стандарти DIN переглядаються не рідше одного разу на 5 років. Якщо під час перегляду виявиться, що стандарт більше не відображає поточний стан технології, він скасовується або в нього вносяться зміни. Російська ФедераціяНаціональним органом зі стандартизації в Росії виступає Федеральне агентство з технічного регулювання та метрології (Росстандарт). Російські національни стандарти позначаються індексом ГОСТ Р. Національні стандарти Росії не слід плутати з документами, для позначення яких використовується індекс ГОСТ. Таким чином позначаються стандарти колишнього Радянського Союзу та стандарти, які приймаються Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації (МГС) і є, фактично, регіональними стандартами для країн СНД. Російські національні стандарти є добровільними за винятком стандартів для оборонної продукції та для захисту інформації, що містить державну таємницю чи іншу інформацію обмеженого доступу. Також обов'язковими для застосування є стандарти, включені у визначений урядом РФ перелік документів зі стандартизації, застосування яких забезпечує безпеку дорожнього руху територією РФ. Сполучені штати АмерикиНаціональним органом стандартизації в США є Америка́нський інститу́т національних станда́ртів (англ. American National Standards Institute, ANSI). Хоча ANSI не здійснює розроблення стандартів, він здійснює нагляд за їх розробленням шляхом акредитації процедур тих організацій, які займаються розробленням. ANSI визначає конкретні стандарти як національні, якщо він встановлює, що ці стандарти були розроблені справедливим, доступним та таким, що враховує інтереси всіх зацікавлених сторін, способом. Національні стандарти в США є добровільними для застосування. Див. такожПосилання1. Закон України "Про стандартизацію". 2. Хільчевський В. К., Забокрицька М. Р., Кравчинський Р. Л. Екологічна стандартизація та запобігання впливу відходів на довкілля : навч. посібник – К. : ВПЦ "Київський університет", 2016. – 192 с. |
Portal di Ensiklopedia Dunia