Національний театр Косова
 Національний театр Косова (алб. Teatri Kombëtar; серб. Narodno pozorište / Народно позориште) був заснований у 1946 році в місті Прізрен, Косово. Має найвищий рейтинг серед театральних інститутів в країні, має найбільшу кількість постановок. Національний театр є єдиним публічним театром у Косові й тому він фінансується Міністерством культури, молоді і спорту. Цей театр випустив понад 400 прем'єрних вистав, які переглянуло більше трьох мільйонів глядачів.[1] ІсторіяСтворенняНаціональний театр Косова заснований в 1946 році в Прізрені, це був перший професійний театр у Косові після Другої світової війни. На початку він називався народний провінційний театр і був розміщений в спорт-центрі «Партизан». Приміщення мало дуже маленьку сцену та не відповідало базовим вимогам щоб використовуватись як театр. Засновниками першого професійного театру в Косові були Pavle Vugrinac, Milan і Cica Petrovic, які зібрали молодих талановитих акторів, які бажають працювати в театрі під керівництвом Шефкета Мусліу. Творчий колектив сформували з 14 арт-ентузіастів, які організували дві вистави, після чого, 7 жовтня, 1945 народний провінційний театр засновано офіційно.[2] Перший офіційний показ цього театру під назвою «Цукрова кулька» (албанська: «Topi i sheqerit») від автора Glishiq, за якою послідували 16 інших успішних прем'єр і двох турів по Косову. У 1946 році театр був переведений в Пріштіну, де через будівництво нового театру робота була тимчасово призупинена, а молоді актори театру вимушені були шукати роботу в інших театрах. Два роки потому, офіційне відродження театру було оголошено Міністерством освіти і культури Сербії на 1 травня 1949.[2] Milutin Jansic був призначений генеральним директором і першою виставою після 2 річної перерви стала вистава «Мост» режисера Dragutin Todic.[2] У 1951 році був прийнятий Закон Про народний провінційний театр це дозволило театру прискорити темпи розвитку. З'явилося багато нових акторів, які приєдналися до театру, двоє з яких (Abdurrahman Shala та Muharrem Qena), в умовах відсутності професійних директорів, під керівництвом Добрика Раденковича стали успішними й відомими театральними режисерами і постановниками.[3] У наступні роки театром керували дуже здібні генеральні директори, такі як Азем Шкрелі й Раміз Кельменді, які розвивали театральну діяльність у Косові і зробили театр дуже важливим художнім інститутом. У 90-х роках слідують насильницькі заходи сербської окупації в Косові, які вплинули також і на театральну діяльність. Відразу після війни, ім'я цього театру було змінено з Народного провінційного театру на Національний театр Косова.[4]  Діяльність Національного театру під час і після війни в КосовіЗ 1981 року до кінця війни в Косові театр працював під сербським політичним тиском, тому багато албанських художників було звільнено і були створені паралельні освітні домашні театри. Більшість звільнених художників продовжували свою кар'єру в паралельних театрах, і деякі з них нині є частиною професійних співробітників Національного театру. У 1999 році, відразу після війни в Косові, назву змінили на Національний театр Косова. Протягом наступних 10 років після війни, театр був домом для багатьох міжнародних і національних виставок і фестивалів. Незважаючи на соціальні хвилювання і політичний тиск, Національний театр Косова досяг багатьох творчих успіхів та здобув багато призів на фестивалях, таких як «Sterja's Festival» в Новому Саді, «Small Experimental Stages» в Сараєво і багатьох інших міжнародних театральних зустрічах.[5] Національний театр організовує безліч заходів, які дозволяють провести міжнародні шоу на сцені в Пріштіні. Деякі з цих самих відвідуваних подій: Німецький тиждень, Франкофонійський тиждень і Тиждень Швейцарії.[6] Освіта свого персоналуПри відсутності в акредитованого навчального закладу для навчання нових акторів і співробітників театру, в 50-ті роки працівники театру організували театральну студію, де проходило навчання і підготовка молодих акторів, відповідно до вимог театру. Ця студія існувала протягом двох років, навяання пройшли 14 людей. Студія більше не існує, так як в даний час існує професійні організації, які роблять ту ж саму роботу. Пізніше, актори і режисери відвідали курси за кордоном і повернулися, щоб поділитися знаннями і досвідом з іншими членами. Завдяки великим зусиллям працівників, кілька років по тому Національний театр мав своїх власних художників, режисерів, костюмерів і декораторів та кваліфікований персонал. Важливу роль відігравала співпраця театру з Академією театру і фільмографії Сербії, сербського радіо і телебачення. У 1970 році був створений драмгурток який запропонував індивідуальну художню освіту багатьом ентузіастам молодого мистецтва, які дали зробили значний вклад в Національний театр. Деякі з цих людей, згодом стали великими художниками, серед них були Фарек Беголл, Бекім Феміу, Екрем Кріезіу, Кмажл Соколі, Енвер Петровс і багато інших.[2] Вплив Національного театру на акторське життя в КосовіРозвиток виконавського мистецтваНаціональний театр є ініціатором багатьох фестивалів і подій, які збільшують конкуренцію між виконавцями і виконавчими видами мистецтва. Перший конкурс був організований на початку 50-х років і привів до колекції оригінальних драм різних видів без будь-яких мовних обмежень. Результати були цілком задовільними, оскільки чимало з цих драм були перетворені у великі шоу — «Erveheja», «Dashuria» і «Hakmarrja».[7] Окрім оригінальних драм, на сцені зіграно багато албанських творів, написаних відомими авторами. Один з них, який був дуже успішним — «Sikur të isha djalë» письменника Хакі Стермілі. У 60-ті і 70-ті роки багато авторів почали писати драми, які додавалися до репертуару Національного театру. Основи драматичної творчості сформувалися на конкурсі «Katarina Josipi-KATI», який носить ім'я відомої актриси Катаріни Джозіпі. Цей конкурс приносить на сцену багато творів мистецтва, які відвідує широка аудиторія і дозволяють заповнити прогалини театральної творчості Національного театру.[2] Окрім різних видів драм, на сцені Національного театру поставили деякі поеми, наприклад — «Zogu i diellit» за авторством Діна Махметі та «Trungu Ilir» Сабрі Хаміті.[2][8] Розвиток художньої критикиЖурнали та газети, такі як «Rilindje», «Jedinstvo», «Tan», «Bota e re», «Zëri», «Politika», а також радіо-телебачення Пріштіни грає дуже важливу роль у сприянні Національному театру і залученні мистецтвознавців.[9] Багато мистецтвознавців зосереджені на спектаклях театру і публікували свої думки, які вплинули на популяризацію сценічного мистецтва. Видаються книги про Національний театр — «Кур ndizen dritat» Вехам Шита і «Fjala ne skenë» Муса Рамадана.[10]  Внутрішня організація театруЦя установа має п'ять підрозділів.
За винятком цих підрозділів, Національний театр має свої філії — театральна рада, художня рада і статут (правила процедури). Національний театр є державною установою, вона ніколи не була на самофінансуванні, але вона підтримується навчально-культурною спільнотою, Міністерством культури, молоді і спорту та інших мистецьких закладів .[2] Співпраця з іншими установамиЗ моменту свого створення, Національний театр співпрацює з багатьма установами, які внесли свій вклад в розширення і просування. Театр, як і раніше співпрацює з театрами в Албанії, Польщі, Туреччині, Англії та багатьох інших країнах. Починаючи з 1973 року, була дуже тісна співпраця з радіо Призрені і радіо Пріштіни — обмін директорів, перекладачів і техніків, реалізовані спільні радіо драми і комедії.[2] Співпраця з іншими театрамиНаціональний театр як провідний театральний інститут має багато зв'язків з іншими театрами Косова — театр Ода, театр Додона, а також театрами Призрені, Печі, Джяковіца, Феріжая і Мітровиця. Він був частиною багатьох фестивалі, а його директори були журі на важливих культурних подіях, таких як «Trebinja» та Kulla".[2]  Співпраця з кінематографом КосоваОскільки Національний театр і кінематограф Косова створено того ж дня, 7 жовтня 1945 року в тому ж місці — Прізрені, їх діяльність пов'язана в багатьох областях. У перші десятиліття ця співпраця розвивається в основному в кіностудіях Белграда, Сербія.[7] Пізніше, багато акторів Національного театру, Kristë Berisha, Мухарем Кене і Шані Палласке зіграли у фільмах «Eshaloni Dr.M.», «Kapiten Lleshi», «Qerim hesapesh», і «eta e minatorëve». Зі створенням студії «Kosova Film» співпраця в результаті приносить дуже успішні фільми «Uka i Bjeshkëve të Nemuna» та «Treni për Berlin». Оскільки актори театру були найбільш професійними акторами в країні, їх часто запрошували на ролі в кіно, тож Національний театр відіграв дуже важливу роль у розвитку кінематографії.[2] ВиставиУ репертуарі Національного театру складається з багатьох драматичних вистав національних і міжнародних режисерів. Вистави, вироблені в цьому театрі були частиною багатьох міжнародних фестивалів, де отримали художні нагороди і дуже хороші коментарі від багатьох відомих мистецтвознавців. До 1989 року цей театр випустив більше 400 прем'єр і близько 10 00 повторів. Ці вистави були переглянуті більш ніж 3 200 000 людей у Косові й за кордоном. Окрім вистав, поставлених албанською мовою, театр ставив багато вистав сербською та іншими слов'янськими мовами.  Відомі постановки 2008 року
Відомі постановки 2009 року
 Відомі постановки 2010 року
Відомі постановки 2011 року
 Відомі постановки 2012 року
Відомі постановки 2013 року
Див. такожПримітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
