Начальник німецького Генерального штабу, спочатку Прусського Генерального штабу і офіційно Великого Генерального штабу (нім.Großer Generalstab) перебував на чолі прусської армії, а пізніше, німецької армії, й ніс персональну відповідальність за безперервне вивчення всіх аспектів війни, у тому числі бойового досвіду армій світу, за розробку концептуальних і доктринальних положеньвійськового будівництва з метою підготовки армії Пруссії до війни, а також для складання і розгляду планів мобілізації або кампанії. Неофіційно посада начальника Генштабу існувала з 1 березня1808, коли цей орган військового управління очолив легендарний генерал Шарнгорст, а легітимізована посада була офіційно законом від 1814 році, зі створенням першого у світової історії генштабу.
Після об'єднання Німеччини Прусський Генеральний штаб став Імперським Німецьким Генеральним штабом, з прикомандируванням до нього офіцерів Генеральних штабів Саксонії, Вюртемберга та Баварії, і відповідав за військове планування для всієї Німецької імперії. Генштаб поділявся між центральним Великим Генштабом в Берліні, де знаходився його голова, і генеральних штабів корпусів та штаб-квартир дивізій . Глава Великого Генштабу носив титул «начальник Генерального штабу», а також здійснював оперативне керівництво усіма штабними офіцерами імперської армії.
Після катастрофічної поразки німецької армії і капітуляції Німецької імперії, за умовами Версальського мирного договоруІмперський Генеральний штаб був розпущений й у відповідності до розділу 160 договору Німеччині було категорично заборонено відновлювати цю інституцію. Однак, німецький генералітет формально підкорився вимогам союзників, й водночас перетворив свій Генеральний штаб на, так званий Військовий офіс (Truppenamt), який поступово перебрав на себе усі повноваження військового управління Рейхсвером.