Неоренесанс

Неоренесанс
Ґрунтується на	Архітектура Відродження
Неоренесанс у Вікісховищі

Неоренеса́нс — один з історичних стилів середини XIX ст. Розвивався паралельно з неокласицизмом і неоготикою. Він був сумішшю з необароко та тривав недовго.

Широке поле діяльності знайшлося для представників нового стилю в архітектурі залізничних вокзалів.

Неоренесанс — одна з поширених форм архітектурної еклектики XIX століття, що відтворювала зовнішні архітектурні рішення часів Відродження, особливо італійського чінквеченто. Відмінні риси — тяжіння до симетрії, раціональне членування фасадів. Надавалась перевага прямокутним планам з внутрішніми двориками, широкому використанню таких архітектурних елементів, як-от рустика і пілястри.

Неоренесанс склався до моменту спорудження за проєктом Лео фон Кленце Лейхтенберзького палацу в Мюнхені^[de] (нім. Palais Leuchtenberg, 1816). Англієць Чарльз Баррі, відомий популяризатор неоготики, з 1820-х років також звертався до стилістики італійського Ренесансу (один з найкращих зразків — заміський палац в Клайвдені). Проте у 1830-ті роки споруди в неоренесансній стилістиці мали епізодичний характер.

Переосмислення архітектурної мови італійського Ренесансу як універсальної стильової системи пов'язане з діяльністю німецького архітектора Готфріда Земпера. Його головний твір — Дрезденська опера (1834—1841 рр.), пройнятий впливом бароко набагато менше, ніж опера Гарньє в Парижі. Земперовський стиль набув широкого поширення в Австро-Угорщині. Таким чином у Відні та Будапешті в стилістиці неоренесансу забудовані цілі квартали. Найчастіше йому віддавали перевагу під час зведення музеїв і бібліотек.

• Будинок Галицького намісництва, Львів
• Палац Євгенія Богарне в Мюнхені (Лео фон Кленце, 1816)
• Дрезденська картинна галерея (Готфрід Земпер)
• Володимирський палац в Санкт-Петербурзі, фасад

Будинок Клуга у Києві на вулиці Саксаганського, 96, відносять до французького неоренесансу.

• 
  Національний театр, Прага (Чехія в складі Австро-Угорщини), 1862 р.
• 
  Ведстон Манор, резиденція банкірів Ротшильд в стилістиці французького ренесансу, 1874 р.
• 
  Володимирський палац (Санкт-Петербург), фасад в стилістиці флорентійського раннього відродження.
• 
  Мерія Парижа (Отель де Вілле), західний фасад в стилістиці французького ренесансу, 1880 р.
• 
  Вонхаус на Міхаельштрассе, 20, Відень, Австрія.
• 
  Галерея Віктора-Еммануїла, Мілан, Італія.
• 
  Регіональне бюро в Щецині, Польща.
• 
  Львів, Україна. Палац Потоцьких.

• Kurt Milde: Neorenaissance in der deutschen Architektur des 19. Jahrhunderts. Grundlagen, Wesen und Gültigkeit. Verlag der Kunst, Dresden 1981.
• Daniela Biffar: Schmuckstücke der Neorenaissance. Der Bijouterie-Fabrikant Hermann Bauer (1833—1919). Edition Hatje, Ostfildern-Ruit 1996, ISBN 3-7757-0638-0.
• Walter Krause (Hrsg.): Neorenaissance. Ansprüche an einen Stil. Verlag der Kunst, Dresden 2001, ISBN 3-929744-03-1.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неоренесанс