Неофіт (Слєдніков)
Неофіт (Слєдніков) (в миру Микола Слєдніков; 1873, Вельск — 29 листопада 1918) — єпископ Православної російської церкви. Тимчасовий керуючий Харківською єпархією в Українській Державі Гетьмана Павла Скоропадського. ЖиттєписНародився у 1873 в сім'ї протоієрея Троїцького собору Вельська Вологодської єпархії. У 1891 був присутній при зустрічі Іоанна Кронштадтського з блаженною Асенефою Клементьєвою. Згодом записав свідчення про блаженну та її життя. У 1894 закінчив Вологодську духовну семінарію за першим розрядом[1]. У 1898 закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я з правом викладання в семінарії[2]. 1 січня 1899 призначений на посаду місіонера-проповідника Вологодської єпархії. 13 січня того ж року призначений членом Ради Вологодського Братства в ім'я Всемилостивого Спаса, 12 березня — членом Вологодського комітету православного місіонерського товариства[3]. У «Додатках до "Вологодських єпархіальних відомостей"» зазначалося: «За обов'язками єпархіального місіонера, об'їздив до крайніх меж Вологодську єпархію»[3]. 8 серпня 1899 призначений на вакансію псаломщика при Вологодському кафедральному соборі[3]. У ті роки у «Вологодських єпархіальних відомостях» часто публікуються замітки і звіти Миколи Слєднікова про його діяльність. Крім того, він писав про Іоанна Кронштадтського, про подвижників благочестя у Вологодській єпархії, розповідав про випадки прояву чудесної допомоги Божої в різних життєвих ситуаціях[4]. 7 серпня 1908 зарахований штатним послушником Вологодського Спасо-Прилуцького монастиря, де 9 серпня єпископом Никоном Різдвяним пострижений у чернецтво з ім'ям Неофіт [3]. 15 серпня висвячений у сан ієромонаха і 13 жовтня того ж року призначений на посаду настоятеля Вологодського Спасо-Прилуцького монастиря[3]. 20 грудня 1908 затверджений на посаді Вологодського єпархіального місіонера-проповідника[3]. 22 березня 1909 возведений у сан ігумена і 9 вересня призначений членом єпархіальної ради училища[3]. Був одним із секретарів минулого з 5 по 13 червня 1909 I Всеросійського з'їзду ченців, на якому головував єпископ Вологодський і Тотемський Нікон Рождественський[4]. 5 липня 1910 возведений у сан архімандрита[3]. 5 квітня 1911 призначений благочинним 2-го округу монастирів єпархії[3]. 14 лютого 1913 затверджена пропозиція Святійшого Синоду РПЦ про призначення архімандрита Неофіта єпископом Ізмаїльським, другим вікарієм Кишинівської єпархії, з тим щоби його наречення та хіротонія на єпископа були здійснені у Вологді[3]. 9 березня 1913 в Хрестовій церкві Вологодського архієрейського будинку відбулося наречення Слєднікова єпископом, яке здійснили: архієпископ Ярославський Тихон Беллавін, єпископ Нікон Роджественський, єпископ Вологодський Александр Трапіцин, єпископ Великоустюзький Алексій Бельковський, єпископ Бєльський Антоній Бистров і єпископ Михайлівський Амвросій Смирнов. У «Додатках до " Вологодських єпархіальних відомостей "» зазначалося: «Прибулі архіпастирі склали собою такий освячений собор, якого Вологда не бачила ще ніколи»[3]. 10 березня у Воскресенському соборі Вологди тими ж єпископами хіротонізований на єпископа Ізмаїльського, другого вікарія Кишинівської єпархії [3]. З 13 листопада 1914 — єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії. Полтавським вікарієм пробув близько трьох років. Був постійним співробітником журналу «Слово». 17 жовтня 1917 указом Синоду призначений єпископом Старобільським, вікарієм Харківської єпархії. В цей час архієпископ Антоній Храповицький брав участь в роботі Помісного Собору, тому наказав консисторії: «Управління єпархією довіряю Преосвященному Митрофану, поки преосвященний Неофіт оглянеться на новому місці» [5]. 17/30 травня 1918 Слєднікову доручено тимчасове управління Харківською єпархією. Помер 29 листопада 1918 (за іншими даними 30 вересня) від черевного тифу. Твори
Примітки
посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
