Нестуля Людмила Анатоліївна

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (травень 2022) Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2019) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2023)

Нестуля Людмила Анатоліївна
Народилася	9 вересня 1957(1957-09-09) (67 років)  Тюмень, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Alma mater	Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка (1978)
Нагороди	Полтавська обласна премія імені Панаса Мирного

Людмила Анатоліївна Власенко, у шлюбі Нестуля (9 вересня 1957, Тюмень) – українська історикиня, поетеса і публіцистка. Кандидатка історичних наук (1989), доцентка.

У 6 років переїхала з батьками до м. Полтави. Після закінчення в 1974 р. середньої школи № 13 вступила на історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту (тепер ПНПУ імені В. Г. Короленка), який закінчила у 1978 році з присвоєнням кваліфікації учителя історія і суспільствознавства. Після закінчення кілька місяців працювала вчителькою історії, основ радянської держави і права неповної середньої школи у м. Кіровограді.

За наказом Міносвіти після призиву чоловіка на строкову військову службу перерозподілена в ПДПІ імені В. Г. Короленка, на посаду завідувачки кабінету кафедри філософії. З 1.06.1979 р. переведена на посаду старшої лаборантки кафедри загальної історії. З березня 1982 року проводила семінарські заняття з історії СРСР періоду капіталізму на умовах погодинної оплати, як асистентка. 15.08.1982 р. прийнята на посаду асистента кафедри історії СРСР і УРСР як обрана за конкурсом. Звільнена із займаної посади з 15.11.1985 р. у зв’язку зі вступом в цільову аспірантуру Інституту історії АН УРСР. Після закінчення аспірантури з 11.1988 р. отримала згоду на працевлаштування на кафедрі марксизму-ленінізму Полтавського медичного стоматологічного інституту (зараз – Українська медична стоматологічна академія). У 1989 р. стала кандидатом історичних наук зі спеціальності 07.00.02 Всесвітня історія. Тема дисертації: «Роль багатотиражної преси України у підвищенні трудової активності працівників важкої промисловості (1981-1985 рр.)».

З 1990-х років – відома полтавська журналістка і режисерка, авторка і ведуча програм на обласній державній телерадіокомпанії «Лтава». Викладала також курс «Технології культурно-дозвіллєвої діяльності» на кафедрі культурології ПНПУ імені В. Г. Короленка.

З 2018 р. – наукова співробітниця науково-дослідного методичного відділу пам’яткознавства Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.